Ти б хотів заміської гонитви,
хай би осінь примкнула до п'ят.
Тим "голландцем", невмілим ревіти
мов мотор тисячі янголят.
Їх тутешні звеличили в силу,
що не згасить мільярди зірок.
Твій "голландець" летів же по схилу
до тяжких і буденних тривог...
Що ж, сьогодні палючі морози,
через день вже в заметах корма.
Дуже рідко трапляються грози
на шляху, що вказала зима.
Раз по раз ви гудіть блискавиці,
Зривайся вітер на паруса,
На абордаж... по ту синю птицю!
Закиньте хвилі під небеса...
Відчути б дужі ангельські сурми,
мов шелест хвиль індиго-морів,
немов дикий гул людської ю́рми,
що так знекровить мій об'єктив.
Той "голландець" хай серце ревуче
відриває з полону журби.
Хай штормить, якщо це неминуче
поховає осінні скарби...
