Вклоняюся кожному слову,
Яке я з дитинства завчила.
Вклоняюся рідній я мові,
В якій мої правда і сила.
Яку я не зраджу ніколи,
Яку я не дам відібрати,
Бо нею мені колискову
Співали бабуся і мати.
Я нею науки вивчала,
І нею колись повесні
Той перший, кого я кохала,
В коханні зізнався мені.
І діти мої, що охоче
Під казку вечірню зростали,
Цю мову красиву співочу
У спадок від мене дістали.
Українській вклоняюсь я мові,
Яка мені рідна та мила.
В якої у кожному слові
Весь світ мій, і правда, і сила.