Останні рядки вірша зачепили за живе. Дуже багато людей зневіряються у Богові, кажуть: "ми просимо, просимо,а хто нас чує, якщо,може його і не має вовсє.." Чого так кажуть?- бо не знають, а може,й забули механізми, якими творив Бог та які існують.
... "Бутафорія незалежності...
Боже милостивий... спаси..."
Да не бутафорія незалежності, а справжня то є залежність. І Бог давно чує та порятунок шле. Але слово "незалежність" - це бутафорія волі.
У Всесвіті немає понять з приставками "не". У ньому та від нього слово "не/залежність" відображається і реалізується в цьому світі як поняття та сутність залежність.
Від Бога Батька порятунок лине. Та в нього є лише наші людські руки, ноги, голови, щоб ними нам допомогти.
Нащо людині голова? Хіба ж тільки нею їсти?
Бог нагородив поетів Словом.Та хіба кожен з них розуміє як зі словом поводитися?
Граються словами, як діти іграшками. Не розуміючи якою силою володіють. Бог творив СЛОВОМ Всесвіт.
Словом преобразовывал пространство. Бог Отец творил Словом - великой силой.Он ничего не творил отрицанием. Вслушайтесь в слово: не+залежність. И слышащий услышит. Смотрящий все поймет. Словом к Украине привязан груз якорь - зависимость. От того и происходит то что происходит, как в паутине. Пора освобождаться.
Назви вулиць міняють, відновлюють справедливість, а тут ціла країна в путах.
Син українського народу Т.Шевченко писав не про незалежну, а про "вільну" країну. Володів таланом бачення від Бога.
Хіба не в українських словниках є чітке тлумачення понять: воля та свобода.
"Як нарікли корабль так він плаває " - з народної мудрості.
Змінеться вивіска - зміниться сутність. Як то кажуть у народі: "назви людину сто раз свинею, у стоперший хрюкне".
Вільна Україна - країна вільних, свободних людей.
