Так юш літо знов пече, жи не мош дихнути,
Юш найгірше у ночи, жи не мош заснути.
Відро води випиваєм двоє із Стефаном,
Цілу ніч юш си товче поливаним збаном.
Стаю скоро, поки день ше спит та й у схронці,
Бо юш потім ніц не зробиш на пекучім сонці.
З ночи виділа м сусід балію виносив,
Дощу ясно жи не буде- хіба впадут роси.
Аби повну ту ванянку роси назбирати,
То напевно юш до смерти прийде сі чекати.
На дворі ше було темно, як їм йшла до стайні,
Чую, хтось сі привітав- страху майтки повні.
Я му тихо відповіла- голос, як в сусіда,
- Би ті Йване качка копла і біда не зіла.
Свічу світло на оборі... Іван у ванєнці,
Живіт вивалив, як ті нецки, чуть не видно єйці.
- Шо сі стало, сусідоньку, жи так моцно мокнеш?
Ше во трохи, восінь прийде, то точно не здохнеш.
Каже: - Сало сі стопило, живіт впав додолу,
Мусит хустков підвізати, носити в подолі.
А так мокне у воді- ваги набирає,
Менче спит і менче їст- ну і менче с...є.
То є добре, туто літо, зробиш так, як хочеш,
А як зимонька нагряне- єйці відморозиш.
А він каже- сусідонько, та то не гризота,
Як морози сильно тиснут є інша робота.
Шо хотів він тим сказати вже м сі не питала,
Бо мі пізна юш година на дворі застала.
Сказав також жи ванєнка в зимі спочиває:
-Я в зимі сі юш не мию- скілько зими тої?
Ванянка, балія- велика алюмінієва ванна, в якій колись купалися.