Стою.
Мовчу.
І поглядом довкола озираю.
Ось відірвалась від землі,
і ось вже я лечу,
Тріпоче серце,
щосили в небо я кричу,
Бо падаю я вниз!
Чому у низ?
Не знаю!
Болить.
Щемить.
Над прірвою з водою пролітаю.
Ще мить і бачу дно,
холодні скелі в стороні,
Я хочу вверх,
а тягне до землі,
З останніх сил,
я крила
в небо підіймаю!
То вверх!
То вниз!
Свій відчай з болем відпускаю,
Вже стало легше,
наче все у сні,
Скидаю вниз
тягар з гріхами на спині,
І ось,
до неба сьомого..
я змучена злітаю.
Лю...
28.01.2018
