Єдине, що залишила мені,
Лиш погляд, де усміхаєшся ти,
Дивлюсь, крізь сльози на очах,
В руках бутилка, в серці страх.
Страх, як без тебе жити,
Як дитину далі ростити,
Як пройти дорогою життя без тебе,
Як дожити, поки побачу на небі.
А ти сидиш, красива і невинна,
Господи, так бути не повинно,
Моя малютка чарівна,
Чому так рано, обірвалося твоє життя.
Прошу, дивися з верху ти на нас,
Крізь небеса, крізь час,
Прошу прости, за те, що не встиг сказати,
І за ті слова, що заставляли лиш страждати,
Просто пам'ятай лиш те,
Як я любив тебе.
Як на руках колись носив,
Як у гуртожитку закрив,
Як плакала від щастя ти,
Як втікали на велосипеді ми,
Як гуляли всю ніч на ставку,
Про незабутній вечір у садку,
Як раділи ми життю,
І дарила ти любов свою.
Про щастя наше пам’ятай,
Синочка ти не забувай,
Він найцінніше, що дарила ти,
І твій портрет, що висить на стіні.
На ньому ти жива, щаслива,
Не знаю, чи пережити це,
у мене хватить сили,
Ти для мене була всім,
Не можу я змиритися із цим.
Я любив тебе, більше за сина,
А тепер що, він твоя заміна?
Прости, заміну я буду шукати,
Ти розумієш, дитині треба мати,
Мені потрібно когось любити,
Інакше я не зможу жити.
Кажуть, потрібно рік, півтора,
Але коли в серці тюрма,
Ти мене знаєш, я зійду сума,
Ти знаєш, не видержу я.
Прийди до нас, подивись на мене знов,
Мені потрібна твоя любов,
Відпросись у Нього, або втікай,
Як сина щоночі просить: «Мамо, прилітай».
Навіщо обманювала мене,
Коли казала, що не здихаюсь тебе,
Навіщо так поступила?
Мене і сина лишила.
І що я маю робити?
Пити і себе жаліти?
Буду далі йти,
І якщо можеш, мене прости,
Допоможи мені, і забери обіцянку її,
Я надіюсь доля наша, не все одно тобі.
ID:
781940
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.03.2018 10:07:50
© дата внесення змiн: 13.03.2018 10:07:50
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|
