У кімнаті змішалися запахи кави і фарб
І чомусь несподівано хочеться вголос співати...
Щось нове відчуваю, щось цінне - неначе скарб
І не знаю, й не вмію про це до ладу сказати.
Я блакитним малюю небо, рожевим - мрію,
А яскраво-червоним - кохання, що стріну колись...
Я малюю невпевнено, боязко - як умію,
І шукаю в малюнку хоч натяки твої рис.
Несміливо - мазок за мазком вимальовую щастя...
В шибку вітер весняний нахабно летить і рветься,
Ніби хоче мій спокій і сон назавжди украсти,
Ніби знає, чому моє серце немов божевільне б'ється,
Ніби знає усі мої сховані тайни й усі бажання,
Ніби хоче сказати, куди і навіщо мені іти,
Ніби шепотом тихим віщує мені кохання,
Ніби знає напевно, де зможу його знайти.
