Ти звикла плакати в ночі,
Кохання в серці, не кричи.
Кохання вмри, просиш, не муч,
Піди втопися в річці Случ.
Чому не можеш ти сказати?
Чому так боляче кохати?
В думках йому відкрила правду
І віддала йому всю владу,
Та у житті мовчиш, зустрівши,
А як говориш, робиш гірше.
Говориш ти не про кохання,
В очах не бачить він благання.
В очах він бачить тільки зло,
А що до нього призвело?
Словами кажеш, не кохаю,
Чому ти така? Я не знаю...
Ти чуєш, хлопцю не зізнайся,
Що любиш ти і не зазнайся,
Тому й мовчиш, а він не знає,
Та він же іншую кохає.
Тому в ночі ти сльози ллєш,
Ти чуєш що йому верзеш?
Тому кохання проклинаєш
І своїх мук не забуваєш.
А ти скажи йому що любиш
І що любити вічно будеш,
А він для себе хай рішає
Чи любить він, чи зневажає
