* * *
над байраками-тріщинами
сонце і вітер свободний
сильні крила!
в крилах вільних
і серця і духа
у небо прямують ісходи
а в землі
світлу пісню
заграють на світлім хребті
до пояса порублені:
несли в серці
подавали на шаблях на кінчику плідну
свободу
і поклонялись Покрову
а у небі
листок
як в мені іще західне
земне жаління
а у небі
єсть ягода
серцем солодка-солодка!
то є серце Твоє
та й же східне світіння терпіння
віють янголи тихо
05.12.2004
Вітер. Дашка
«Любов не залежить від часу...» (св. Силуан)
Любов обминає причілок —
з гри грив
двори напинає —
щоб звук говорив
Сміялася Даша
а сміх все літав
свята без піддашшя
стоїть висота
Копійка брязчить
в ній армійський устав
а звук не звучить
і стряснуться міста...
любов семикратніш
гранат РГД
сховайся — за брата —
вона не прийде
10.3.2012
На волю!
Обставини смокчуть нам пальці…
Болотять! І ватнять.
Я — зух!
І я пориваю скитальців —
об клавіші — неандертальців!
Поскусуйте кліпи і кліпси,
печальнички,
що все пориває мій дух…
Що все прориває без краю!
Ландшафти і пресинг! і мух!
Та й всіх у кімнатах хитає —
Ще сосни?
Ще пласту?
Ще плазми?!
Вас з нами —
Нас звали?!
Васали! Чиї ми васали?
Лісам упаду!
09.04.2011
Відбілення
Дощ — пере.
Сонце — прасує.
Я — стою.
Хто мене чує?
Хмари — рожевисті.
Райдуги — в Сині!
Впевнюють — білістю.
Я в Україні.
Жереби — в золоті.
Правду — людині.
І встали полотна!
Ворог...
Загине.
28.7.2011
Вознесіться душею
Блаженний той, ким Ім’я
Боже прославляється!
Це їм, як в давнину Ісайї,
Підступлять в повне серце
Неба вайї:
І надихається він, й надихається,
І напува такий весь світ –
й на світ не оглядається...
«І Він дає научення язик,
Щоб розуміть, коли і як
слово казати» –
слова Ісайї
стануть мацати солдатів...
напружать їх вовки –
з оружжям одправлятись –
добити вдів, солдаток,
й кров дитят пролляти...
й там розчинитись! – долатати
сміху ази...
І так до Бога-Слова звик!–
мені й не смішно...
«Поїзд...»...
«Літак...»...
«Технополіс... відправляється...»
І смертники... «то хто на серце там спирається?!»
І влізти знов за борт спинаються...
А слина котиться?
а, діти, покажіть язик!
Ангел – безкрилих – повертається...
І що хоч!
Блаженний той, ким Син
в Отцеві прославляється!
Бо повне серце.
Іншим ще колись понадихається...
Чи пізно. І гаплик.
А ти ? любиш Бог-Слово? висунь-но язик...
5.06.2008
* * *
Яка сила в Небі від
імен!
Радуймось, краяни!
Нині
слово молоде приймем
рваними краями...
нині
слово молоде
приймем
від ландшафту—
рваними краями!
Ранку губи
й неба хмільний біг! —
світлолітією...
Як до вен —
до голубих доріг —
Радістю тією!..
24.11.2010
* * *
Кінцевії форми приречень
не треба ангажувать:
єсть Спас!!
Ви не злазите з печі —
коли почало вже світать
29.03.2011
Встань і співай
Киньте. Відчуйте всю
силу духонатхненного співу.
Піддайте важкому загалу
ярмо загальне,
І годі! – летіть собі
к Богу на сяйнотрасуючій
ниві!
А інакше, якщо і знайдеться
дух біля життя –
то життя буде
вимордно матеріальним…
Киньте!!
Візьміть собі силу летючу
богонатхненного співу!
Бо над світом цим – Світ:
Сонце Правди в нім є –
Син Отцевий,
путь на лоно святеє Його:
Безконечная Вічність
найде ще когось
і спасе – Бог вдихне в Євангеліє!
Киньте жах.
Зранку закутки душі –
духовному вітрові!
Возалкайте лиш –
Бога вдихаючого
з Першосвіту.
Возстань і співай! І співай...
02.09.2004
* * *
Я жайворонок
я жайворонок!
більш засіваю нації
більш злетілого в Христі слова нема
серед вас з майбутнього
з майбутнього інновація:
звільнення крил ума
ранішнююча сяйвом
перемога ума
за рік вас – в’язатимуть
в сіті о хто ви хто ви?
в сутінках ума і слова
за три вас – триматимуть
стягне соволилові смуги
лиловані сови
Трепет первісного слова!
раптово
випали з інновації що носили
Не буде більш сердечної сили –
як Христа художнє слово!
засіває крізь камінь
у грань створення-і-не-створення
десь під скринями
дрожі раптової –
скрилень!
не вчуєте художнього Христа нині –
не матимете майбутнього
чужість планетну носитимете...
20.2.2009, рано
Чуття історичного
Пагони зла
па́гони зла кочують
чим більш влаштовуєшся —
тим менш чуєш.
З гір спускаєшся —
в зірках не ночуєш
ти смерть влаштовуєш...
бо менше чуєш!
Наставлене — заставлено...
і цвіт сонця — глухість.
От вже й Сонце — в обставинах!
я прямо духом —
з Духом!
Предмети добрі, але
старі
пісню тут піють
старі глухарі
Походи
зі старими картами
плаваєм —
нас не чекають
В храмах Господа роздають артос...
Більше слів глухі — не вчувають...
В Радуницю златую? —
шукаємо злато
в златую?
всі шукають
хіба я осуджую?
Бог-Слово чує.
12.05.2013
