Я українець, борода вже сива,
Проте душа ще зовсім молода.
Вона щаслива, бо я маю сина,
Та вже чомусь стає не та хода…
Я українець, серцем і душею,
Моє коріння проросло в мені.
Як і діди пишаюся землею,
Я вільний і тому я на коні.
Я українець, і я маю право,
Жити на волі, храми возвести.
Творити тут і мати власну справу
І досягати власної мети.
Я українець – це для мене свято,
Я маю все для роду і собі.
Та я працюю вперто і завзято,
Думками я завжди у боротьбі.
Я українець, і ходжу до храму,
Молюсь за мир, за внуків і дітей.
Я при житті не рив нікому яму,
Проте не для непрошених «гостей».
Я українець, у майбутнє вірю,
У світле завтра мають внуки йти.
Я українець і ношу я мрію,
Щоб Україну в серці берегли!
