Впаде мідь на дно фонтану,
Щоб сюди вернутись знов,
Аби зранку, в пів на сьому,
Зустрічати сонце вдвох!
Щоб в сніданок, смак еспресо
Й круасанів аромат,
Носик твій і ямки щічок,
Лоскотав гарячий пар.
Щоб гуляти в час відливу,
І ходити по піску,
Мовчки слухати спів моря-
Серенаду про тугу.
Сивий, зморщений іспанець,
Добродушний старий дід,
Щоб при зустрічі у холі,
Хитро зщурився нам вслід.
А під вечір, в прохолоду,
Вкотре вийти в нічний порт
І в прокуреній таверні
Пити вдвох англійський грог.
По бруківці з ліхтарями,
Трохи шпортаючись йти…
Чи завмерши в поцілунку
На руках тебе нести.
Аби ніч всю, до світанку,
Обнімати ніжний стан
Вийти голими в альтанку…
І кохатися вже там!
Затуляти поцілунком,
Стогін ніжних твоїх вуст
І на грудях загорілих,
Доторкатися до бус.
Рушником себе прикривши,
Йти за кавою в кафе
І зірвати по дорозі
Квітку лотоса в фойє.
Кину мідь на дно фонтану,
Щоб сюди вернутись знов,
Під мелодію прибою,
Шепотіти про любов.
