В спекотнім небі ластівки кружляють.
Мов кажани – висвистують комашок.
А підросте малеча – щільна зграя
Замиготить поміж будинків наших.
Зів'ються в піруеті – і дорослі,
І цьогорічні пташенята-діти.
Радійте, поки літо! Прийде осінь –
Настане час до вирію летіти.
Напевно, має значення «роїться»,
«рій» –«вирій», дивне старовинне слово.
Та чуєм: ірій… і вже сенс двоїться,
Зі словом «рай» співзвучне загадково.
Алеж я бачила на власні очі,
Та й люди кажуть: інколи буває,
Коли чекає те, чого не хочеш –
Під самі вікна птиця прилітає…
Така прикмета в нашого народу:
Невдовзі перед дниною сумною
На небо – птах показує дорогу.
..Яка ж пташина прилетить за мною?
Дебелий голуб з нерозумним оком?
Чи горлиця, чиї пісні – мов клекіт
Серед каміння пінного потоку?
Снігур – зимовий гість країв далеких?
Горобчик, може? – їх у нас без ліку…
Чи омелюг – веселий і красивий?
Чи з піднебесся вниз злетить шуліка,
Що цяткою кружляє над масивом?
Чи ластівка доречно чорно-біла
(Таке вбрання – значній події личить),
Чи з небом ледь захмареним на крилах
Як сонце жовта крихітка-синичка?
Не вічна – жодна на землі людина,
Але, мабуть, не так буває страшно
Десь на світанку тихо світ покинуть,
Як за тобою – прилітає пташка?
А може – як то вам здається, люди –
Це лиш – винагорода… І годиться
Самому буть – спокійним, сильним, мудрим,
Щоб за тобою – прилетіла птиця?
...Чому мені про птиць згадалось нині?
Птах Донебай, незнаний в нашім краї,
Гарячим вітром над степами лине,
Холодним вітром серед гір кружляє,
Гукає… і гукає… і гукає…
10 червня помер Чінгіз Айтматов.
Оценка поэта: 5 Cветлая память! Но, честно говоря, когда умирают великие люди, обычно ощущение, что они еще с нами - своими мыслями, своим влиянием. А тут я - как осиротела...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да вот - и у меня поэтому как-то на личное перешло, наверное... Его книги - одни из тех, по которым я взрослела.
Оценка поэта: 5 Взагалі-то "птиця" краще було би вживати лише в значенні "свійські птахи" (наприклад, є вираз "м'ясо птиці", а "м'яса птаха" немає). Але чого я буду чіплятися до якогось слова, коли вірш загалом такий щирий і гарний, та ще й Чінгізу Айтматову присвячений...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо вірша - дякую за добрі слова! (хоча і розумію, що вийшло щось занадто доге, але переробити - не виходить, викинути - вже некоректно, бо друзі з фотосайту вже порозтягали на цитати з посиланням на наш сайт...)
Щодо птиць: по-перше, є ж у Ліни Костенко птиця-тюльпан і птиця-бузок. По-друге, птиця, як мені здається, звучить дещо величніше, ніж птаха. птаха - надто буденно
Оценка поэта: 5 Чінгіз Айтматов прожив важке і достойне життя. Сумно, але, як написано про Йова, пішов, насичений днями.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так. Він - частина нашого життя, і він буде у майбутньому. Можливо, його вже не зрозуміють наші нащадки - адже час іде - але його зрозуміли ми, а вони - зрозуміють нас. Це - не високі слова, я справді так думаю
