Тайное сожаление в сердце остаётся,
даже если отходят остальные.
Загадочная завеса тайны не порвётся,
пока не покинешь края земные.
Если ты сам себя до конца не понимаешь,
как же рассуждать обо всех живущих?!
С их немых лиц ничего ясно не прочитаешь
Их показания для суда сущи.
Твоё второе Я – самый искренний свидетель.
Это вечная индивидуальность.
Раньше времени не взглянет за тайну и ветер.
О, непостижимая сакральность!
Она не мечта. Ей невозможно просто сбыться.
Да ты и сам не хочешь потерять эти пытки.
11.04.18 г.
Сонет 12
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784176
Надія Медведовська
Таємний жаль у серці зостається,
Коли відходять інші всі жалі –
Що доти ця завіса не порветься,
Аж поки сам не підеш ти з землі,
Що сам себе ти так і не узнаєш,
А що казать про інших вже тоді!
З німих облич хіба що прочитаєш
Їх свідчення в останьому суді.
Твій свідок, другий ти – він не єдиний,
Мабуть, нам безкінечність всім ім’я –
Хоча не перейде за часу стіни
Бентежна таємниця ця твоя.
Вона – не мрія, і не може збутись,
Та й сам не хочеш ти її позбутись.
24.03.18 г.