Чекати так, щоб пам'ять вимерла,
У кожнім дні щоб застрягать.
При рідному вмирати імені
І тінь чужу наздоганять,
Біль - пальців хрускотом не видати
І від подушки приховать
Свою любов і світло вірності
Зарити і замаскувать,
Щоб не довіритися дзеркалу,
Щоб подих стиснути в руці.
Чекати так, щоб навіть мертвому
Війнуло вітром по щоці.
1912 р. Переклад Олени Макарчук
Оригінал:
Так ждать, чтоб даже память вымерла,
Чтоб стал непроходимым день,
Чтоб умирать при милом имени
И догонять чужую тень,
Чтоб не довериться и зеркалу,
Чтоб от подушки утаить,
Чтоб свет своей любви и верности
Зарыть, запрятать, затемнить,
Чтоб пальцы невзначай не хрустнули,
Чтоб вздох и тот зажать в руке.
Так ждать, чтоб, мертвый, он почувствовал
Горячий ветер на щеке.
