Боже, ти дивишся на нас лише згори,
А що у душах коїться, навіть не знаєш!
Ти нас з народження мудрішими твори,
Хоча, ти й сам, напевно все це помічаєш.
Ми стали іншими, страшнішими за звірів.
Ми маса тих, кого до раю не пускають.
У нашому житті, достатньо вже банкірів,
Які за гроші, розум до останнього стискають.
Я все чудово розумію, Боже, лиш одне,
Коли закінчиться війна, і дощ піде.
Хтось думає про те, яке життя нудне,
А хтось чекає сонця, що таки зійде.
Чудовий світ, в якому люди-звірі,
Напевно, сам творець, такого не чекав.
Людське буття, прийшло до нас у вірі,
Тому він кожного, до миру закликав.
Просто,крик душі! :22
