Хто зрозумів життя, той грошей не шукає,
Бо гроші, як і все у цьому світі — тлінь.
Знайшовший Божий світ, в тумані не блукає -
Що справді золоте — не залишає тінь.
**********************************
Частина 1
Прийшла до тями у свинячому хліву
Мала, беззахисна, безпомічна дитина
І як не верещала те АУ! -
Лише довкола рохкала скотина…
У всіх хлівах живуть свої боги,
Свої закони і авторитети,
Поняття, куми, звісно ж вороги,
Культура їжі, еволюція клозету...
Як з цяткою на лобі — гарний знак
Не трапить на звичайне той заклання
Він обраний, із нього буде хряк,
Коли без цятки — то робити обрізання.
Хазяїн хліву був не надто пильним
В корито жмені дерті нанесе -
Він до свиней не придивлявся сильно
Щоб ясла повні — то і годі все…
******************************
Паць, як підріс, на свині стрибав -
Собі в корито краще забирав,
Хазяїн вбачив — з плигу здибав,
І грішну душу Богу враз віддав.
Зібрались люди поховати,
Прийшли поглянуть до скотини -
Тоді-то Паць став жити в хаті,
Що в спадок лишилась дитині
Та й далі він дружив між свині,
Не гребував тхорів та пацюків
І все б воно було й до нині,
Та от заприндились зірки
Зірки — своя, не Божа сила -
Стають то боком, то рядком,
Як честний люд війна побила -
Світ став рядити з Пациком
Казали правду старі люди:
Не можна жабі давать роги
Бо із свиней людей не буде -
Не мозок там де хвіст і ноги
Час познайомитися ближче:
Хто славив Бога, а хто слав...
Ні хряк, ні цап не стануть вище
Від того з них де хто не став
Робота справжня справжнім потом -
Коли війна, то ллється кров,
В гаранти ставить ідіота -
Ще гірш, ніж зрадити любов!
Яка любов, коли повія…
Бо не кохання «даш на даш»
Любов — це вірність та надія
На ній тримається світ наш!
Війна і мир, страждання, доля
В багатій хаті — безліч груб
Чиєсь життя — конопля в полі,
Кому — сухий старезний дуб*.
*Асоціація з дубом із «Війни та миру»
Кремезне дерево вмирає,
Коли коріння гризуть миші,
І цілий гай вогнем палає,
Якщо палити хмиз у лісі
Народ, який живе в раю,
Із часом пильність утрачає,
Та віддає любов свою,
Тим, хто його ж і обкрадає
Наївність з підлістю сягає
За хмари майже до зірок
Бо зрада ягідки збирає
Вбиває розум, як цвяшок
Змій яблуком обдурить Єву,
А Батько вижене із хати,
Вже ті, що славили Єгову,
Будують в нім свої палати.
Брехня у домі — смерть сім'ї.
Брехня при владі — смерть країни.
Чортяча влада на землі -
Нема що гірше для людини.
А потім, втративши людське,
Так важко вилізти з багнюки,
Плюють потому на святе,
Здіймаючи до Чорта руки.
************************
Отож, цей Мауглі свинячий,
Завчив з нагоди кілька мов
До всього мав язик добрячий
Із дуnи діставав основ…
В цікавий час те сталось диво
Щоб описати — бракне слів
У владу, бліх, як в бру́дну гриву,
Налізло хряків та козлів
Ліз кримінал за гроші в Раду,
Лай- но із партноменклатури,
Дійшли уже до гейпарадів -
Відсутній натяк на культуру
Гребли і крали хто що міг,
Чавили, гризли до одного
Тож найпідліший переміг
Лишилось гірше з всього того
Верховна рада — справжній хлів:
Воли, корови, кур ви, свині
І як козел із влади сплив
Той Мауглі проліз на спині
Проліз слизький, як той слимак,
Як той комар в шпарину фіртки,
І став кричати, що козак,
А не рідке ґiв но із дірки
************************
Частина 2
З вогню та в полум'я… як кажуть
З Майдану прямо на війну,
А найбридкіші бізнес мажуть -
Хто - у Панаму, хто - в труну
Людина — це не ноги-руки,
Людина — те що в голові,
Не стільки в тім, які науки,
А що закладено в сім'ї:
Чим є пишатися, є віра,
Поняття честі і любові
Тримає слово — є довіра,
Або ж брехня у кожнім слові.
Із роду в рід така от справа -
Батьківське прізвище несуть
Які діла, що гонор - слава
Яка мораль, чесноти, суть
Родина, родичі - фундамент
Держава — наші вікна, стіни,
І щоб не небо над лобами -
Суспільство дахом буть повинно
Живе, порядне, не діряве,
Щоб в Україні була слава!
**************************
Зима із літом не помирять,
Є люди чорні і є білі
Одні веселі інші скиглять,
Й з народження є люди-звірі
До речі, звірі — ні до чого,
Читачу мій, от вір не вір:
Страшніше ворога людського
Нема нічого. Він сам звір.
Така людина — вовк у шкірі
Жага наживи видає:
Слова солодкі, душі сірі,
Ще й сльози крокодила ллє
Легкі та світлі люди білі,
Усмішка — не лихий оскал,
Палкі, холодні — завжди милі,
Їх Бог в колисці колисав
До них не липне бруд, прокльони,
Тих чорних, сірих та бридких
Пече лиш сонце й піт солоний
Лікує радість й щирий сміх.
І не лякають їх дороги,
Буденна праця - добрий гарт
Всім допоможуть, що є змоги,
Відсутні зверхність і азарт
Пустії почесті та влада,
Багатство, гроші — їм тягар,
Гуляння, шоу і бравада,
Яскравий епатаж, піар...
Здається збоку, що холодні,
Емоції для них чужі -
Відлюдниками кличуть сьодні,
Та все байдуже, як в межі
Нажаль, не знають чорні межі
Все мало їм, скільки не дай,
Будують мури, тюрми-вежі
Жадоби вінця — через край.
І що робити з таким світом:
Аби був білим — прибирать,
Та квітне поле дурноцвітом,
Не годним зерна дарувать
Що ж, осінь всеодно покаже -
Хто чим засіяв, те й пожне,
Любов чи гнів на хліб намаже -
У судний день - кишені жме
**************************
Хто захищати Батьківщину,
Хто красти, як завжди і крав,
Хто був людським, хто сучим сином,
Хто тяг, а хто на возі спав
У кожного свій власний досвід -
В кого робота, хто крадій
Ми обираєм не на осліп
З дитинства, із країни мрій.
Коли до виборів доходить -
Хто бреше краще — тому все,
Людей брехня у блуд заводить
Казки послухають і все…
Є свій закон у кожній хаті,
Нема законів для брехні,
А як нема: відповідати!,
То місце в хаті тій — свині.
А вибори - пуста забава,
Як торбу гречки донесуть
Партійні списки — темна справа -
Брудних свиней і оберуть
У людській хаті — людська влада,
В хліву — не місце для людей
В свиней, козлів — козляча правда
Така ж стратегія ідей.
Допоки люд з Майдану гинув
І тисячі на герць пішли,
У владну хату влізли свині
Продажну правду притягли
***********************
Частна 3
Одні зірки ясні, як очі доньки
А інші чорні, смоляні, як у коханки
Одні ближчать промінням наче сонце
А другі відображують серпанки
Прийшов час ставити крапки
Старий кобзар розкаже все онукам
Народ терпів, а потім залюбки
Взяв габлі й вила мозолями в руки
І вся та зрада розлетілась на друзки…
Згадає Гонту і Тараса,
Захара, Байду, Нігояна
І Лесю, і Франка, і Стуса,
Небесну Сотню і Степана,
Слова пророчі
Білого Сашка,
Кульчицького
І правду Лісника...
Кобзар розкаже потім справжню повість
Новій Вкраїні і її нащадкам
У тій, якій панує совість,
А не свині…
Де не гребуть
І не гендлюють статки.
У тій, новій,
Насправді вольній Україні
Ніколи більше
Панувать не будуть свині.
24.04.2018
