Ти можеш продати душу,
Чи грошей сплатити сповна
Але забрати людину я мушу
Вона вже своє віджила.
Ти мене ніяк не зупиниш,
Що поробиш, так вже життя.
Буде легше, коли серце відкриєш
І розкажеш про свої почуття.
Якщо треба, то трохи поплач,
Твою душу омиє сльоза.
Якщо виниш мене, то пробач,
А по щокам хай тече бірюза...
Мені, як завжди, дуже сумно,
Адже робота в мене не проста.
Я брожу по цім світі бездумно,
Бо я Смерть і збираю тіла...
