Небеса прозорими нитками зливи поєдналися з Землею як Ілюзійна
вишиванка.
Опісля нескінчених тижнів спеки стрічаєш рятівну прохолоду, невдоволене бурчання сірих хмар і благословенний дощ….
Особливо приємно споглядати сей небесний водоспад
сидячи біля вікна, у затишній оселі.
Бо сумнівне філософствування мокрим як хлющ….
Після дощу - сірувато – синій однострій, на фоні якого насичуються кольори навколишнього світу – пейзажу.
Спалахують жаринки Бачення Чарівного крізь Мряку Депресій, і
Розчарувань, даючи нестримну надію Душі ….
Можливо ці Вітри подій, змін роздмухають незгасну життєдайну
потребу продовжувати Творити.
Муза пестливо нашіптує Душі нові творіння, що руками сіються на білий родючий грунт паперу.
Чи проросте Зерно зійшовши Колосом - Книгою , Виставою, чи
Піснею….
Сумніви огортають Серце.
