Вчений Чжун-вей любив вбогу хату свою.
Навколо її низьких стін розрісся густий бур'ян.
І він сховавшись у ній від людських очей,
з мистецтвом рідкісним вірші творити вмів.
І в світі, отож бо, не знав про нього ніхто,
хіба що, Лю Гун відвідував, було, його.
Така-от людина і раптом зовсім на самоті?
Так, але лише тому, що мало таких як він.
Жив сам по собі, спокійно, без перемін
і радість шукав не у марнославстві й не в злиднях він!
У справах буденних безхитрісний був простак,
не проти і я наслідувати завжди йому!