Я втомився чекати того вітру в полі,
який несе мені щастя з далеких країв.
Втомився бути підвладний я долі,
закриваючи очі,не слухаю слів.
Залишаючи ранок,проводити вечір.
Зупиняти дощ у мрійливому сні.
Уночі прилягти біля теплої печі,
поклавши втому на мокрій землі.
Хотів би здобути людські почуття,
літати як сокіл в коханні тепла.
Мав би я щастя в полоні життя,
роблячи добрі по світі,благородні діла.
Проте серед ночі вставши,побачу.
як цей сокіл в очах розчинився.
Потерпівши знову чергову невдачу,
я просто скажу:"Я втомився".
намагаюся починати дивувати місцевих геніїв 
