Коли сонця сховається промінь,
Й зорі ясні у небі засяють,
Коли хвилі Балтійського моря,
В темноті розіб'ються об камні,
Залечу теплим вітром до тебе,
Прошепочу на вушко тихенько:
"Спи спокійно, кохана Людмилко,
Спи Зозулько, моя ти рідненька..."
Обійму якось лагідно й ніжно,
Притулюсь, пригорнусь ледве-ледве,
Заберу сни у казку чарівну,
Проведу їх до мрії та легко
Так торкнуся устами до твоїх,
В тім цілунку залишу дихання
І до ранку... До ранку з тобою,
Малюватиму щастя кохання...
