ДУШІ
Я щось не можу толком зрозуміти,
Чому зрадливою бува душа?
Не перестало за минулим серденько боліти,
А вже до іншого уперто поспіша.
Чому вона не дозволя забути,
Того, що тільки – тільки зародилось?
Тепер не знаю, як мені з цим бути?
Чи це реальність, чи мені наснилось?
Моя душа витала в небесах,
І до другої душі ніжно пригорталась.
А потім знемагала в грішних снах,
І спомином легким в нім зоставалась.
Сплітались душі перевеслом в полі,
Настояному на хмільному літі.
Тепер самотньо їм одним на волі.
До тої, другої душі жадає полетіти.
А там – обійми, поцілунки, ласки…
Щоб до знемоги, до серцебиття…
Щоб це було початок тої казки,
Яку підготувало нам життя.
20.07.2018 р