Я сиджу на балконі в Греції,
І так солодко мліє душа.
Не потрібні мені і спеції
Для перченого зараз вірша.
У Афінах все було поспіхом:
Переїзди, Акрополь, метро.
А Порос зустрічав нас з посміхом.
Я відчув його щире нутро.
Я чекав на щасливу Грецію,
І її я сповна вдихнув.
Зараз слухаю її терцію,
Й забуваю який я був.
Невдоволений і зароблений,
Ціле літо, як сивий віл.
Без натхнення є муж озлоблений,
Всім показує свій оскіл.
Я сиджу на балконі в Греції,
Синє море блищить від зір.
І мені не потрібні спеції,
Я обожнюю свій пломбір.
*мій вірш № 500, мабуть, це знаково, що він написаний на землі філософів, науковців і великих мислителів.
