Тебе я бачу в хвилини самоти,
Серед тривог і безнадії.
Здається, що легенько ти торкаєшся руки,
І воскресають давні мрії.
Та день за днем не можу я знайти
Тебе у натовпі зловіснім,
Адже примара ти, давним-давно забуті сни.
У пам'яті моїй лишивсь
Лиш образ неясний і капля теплоти.
Та, забуваючи про те,
Стрічаю я тебе в хвилини самоти.