«Крайньохатні»
…Сидять у «крайніх хатах»,
Забувши наодинці,
Що першими палили
Крайні хати Ординці!
* * *
--Ця безмежна Отара Неситих
І пузато-мордатих Чинуш,--
Невже все це і є Батьківщина—
Уособлення «Обраних Душ»?!
* * *
--Скільки й житиму, Боже,
Буду в диві повік:
Ті—вбивають здорових,
Ці—рятують калік!
* * *
Скільки Вовка не годуй
Мріями—він к бісу,
Загарчавши, утече
До дикого лісу!
* * *
Мене любили—тільки «Лю»
Десь загубили:
Але любили—і відтак
Все били й били!
* * *
Безглуздо Манекенам докорять,
Що їх серця любов’ю не горять,
Що в їх скляних очах стоїть зима:
Чого нема в Ляльок—того нема!
* * *
Хто що полюбляє—тим і заробляє…
Часом—хистом Юди заробляють люди!
* * *
…Шукаєм в попелі вогню,
Співаєм переливно,--
І віруєм в таку фігню,
Що навіть Богу дивно!
* * *
Минають роки, минають весни,
Усе минає, мов та омана,--
Лиш не минає понос Словесний
У Гриціана, у Графомана!!!
* * *
Ленін—живий, ще не сконав,--
Хоч і поліг у склеп:
Гей, Голодранці всіх країн,--
Кодлуйтеся!—Він кличе вас
Йти до нових Халеп!!!
* * *
Ленін кров’ю світ залив—
Та й спочив у склепі…
А ми й досі—у багні,
В ленінській Халепі!!!
* * *
«Ні кує, ні меле…» Ні, брешу:
Меле наш народний Хорошун---
На трибуні у Верховній Раді:
Файно меле—усі слухать раді!
* * *
«Епітафія Паскуді»
…Не шанувальник Муз і Грацій,
На дзвінкій Лірі він не грав:
Зродився він для Обсирацій—
І все, що здибав,--Обісрав!
* * *
Божевільна сила Страху
Зі Слона робить Мураху!
А Брехня—оце-то на:
З Мухи створює Слона!
* * *
…Набігався, мов хорт,
І злий, мов чорт:
В думках аж хмарно,--
Бо гасав намарно!
* * *
Свобода думки,
Свобода слова,
Свобода дії,
Свобода вчинку,--
А результат всіх свобод—Стихія,
Повна Анархія і Хаос!!!
* * *
Дасть Бог день—то дасть і їжу,
І якусь халепу свіжу,
Або щастя якесь нове,--
Не журімося, панове!
* * *
Дасть Бог день—то дасть і їжу,
І якусь цяцянку свіжу!
А не дасть—підем до Неба,
Де нічого вже не треба!
* * *
Дасть Бог день—то дасть і їжу,
І якусь халепу свіжу…
А не дасть---то вже Елем
І не матиме проблем!
* * *
Навіть дикі Папуаси
Люблять різнії прикраси…
І ми теж себе пишаєм—
Та цяцьками прикрашаєм…
Ще з часів Єгипту й Риму
Всі привчилися до гриму:
Позолочуємо Лики,
Заховавши бридкі Пики,
А, як злізе позолота,--
Будем—як Чорти з болота!!!
* * *
…А Пілат не винен,
Що люті Фанати
Скипіли Ісуса
На хресті розп’яти…
…Ще і досі чути
Оту злу Ораву:
«Розіпни Ісуса!!!
Помилуй Вараву!!!»
* * *
…Це цікавий Нарід
У біблійнім дусі:
Половина—Юди,
А інша—Ісуси!
* * *
--Як Душа твоя нещира—
Краще геть від мене дуй!
Не буди у мені Звіра,
А розбудиш—не шкодуй!!!
* * *
--Збагнути Душу злу мою
З вас кожен мусить:
Не наступайте на Змію—
Вона й не вкусить!!!
* * *
Життя—собаче…
Та Бог те бачить:
Як насобачим—
То вже пробачить!
* * *
Витворні штуки—
Та не в ті руки:
Розсипав перли,--
А Свині зжерли!
* * *
З Зачарованого Кола
Ніде виходу нема:
Правда Кривду поборола—
Й стала Кривдою сама!!!
* * *
Обман—туман, а в тумані
Зручно Ослів сідлать мені!
Осли,--на брехнях вас пасли!
Везіть же в Рай мене, Осли!!!
* * *
Якщо доля—то вже доля!
Не втечеш ніде від Долі:
Щоб розбити собі лоба—
Знайдеш дуб і в чистім полі!!!
* * *
--Плюнув у Душу Любій Грації—
І зникло щастя, мов комета…
…Я вкотре вже не маю рації,--
Скосивши всіх із кулемета!!!
* * *
Світ стоїть—на Брехні і Крові:
Тут Пройдисвітам—любе привілля…
А мені тут—гірке божевілля,
Тектонічний розлом в голові!
* * *
«Переспів із Брамса»
--Я—Оптиміст: гуду в дуду—
І рік за роком
В могилу весело іду
Бадьорим кроком!
* * *
Є і такі на світі люди—
І їхнє плем’я немале:
Якщо комусь на світі добре,--
Цим людям завше дуже зле!
* * *
Кожен в цьому світі
Свою справу дбає:
Один—Сад плекає,
А інший—рубає…
* * *
Королі, а чи Блазні—
Всі однакові в Лазні!
* * *
Один «святий та божий» Дурень
Пішов до Пекла навпрошки…
А слідом—інші почвалали…
Отак і топчуться Стежки!!!
* * *
Краще раз гаразд зробити,--
Ніж сім раз ремонтувати,
Краще зайвий раз сходити,--
Аніж пупа надірвати!
* * *
Наплету собі дурниць—
Як дитя, радію:
Треба ж якось гаять час—
Отож я і дію!
* * *
Хтось—має таланти співати романси,
Хтось—має таланти здобувать фінанси…
А того щасливця Доля обіймає,
Хто усі таланти одночасно має!
* * *
Щоб осягнути Бога—
Уяв’я в нас мале ще…
Язичник—це Теолог,
Що язичиськом плеще!
* * *
…Як не раком—то від раку,--
А все’дно колись вмирай!
…І пошле Бог небораку,
Пожалівши, в теплий Рай!
* * *
Ощасливила «Свинею»
Мене Доленька гірка…
Вічно лаємось ми з Нею:
--Ти тюхтій!
--Це Ти така!!!
* * *
«З гарбузянських Роздумів про Геополітику»
Велика держава—
Як гора на сонці,
А мала державка—
Як хрін в ополонці…
Великі держави—
Всіх малих лупцюють,
А малі—слухняно
Біля них танцюють…
А ще й так буває
Що з хижістю злою
Велика держава
Давиться малою!
Як мало городу
Для свого народу,--
У чужий залізеш---
Там смерть в нагороду!
…Треба якось жити—
Щоби не тужити,--
Не ворогувати,
А в згоді дружити!
…Добре бути Паном
З червоним жупаном,
Та незле—й Васалом,
Як є торба з салом!!!
Краще торгувати,
Ніж ворогувати—
Не кривдить сусідів,
Кров не проливати!!!
* * *
Знання—мов їжа:
Скільки не вживаєш,--
Всерівно знову
Голод відчуваєш…
* * *
--Я маю Принципи тверді—
Моральності оздоби…
Скажіть лиш певно: котрий з них
Вам більше до вподоби!—
На усі випадки життя
В мене їх безліч,--як сміття!!!
* * *
Час Електроніки та Супер-Техніки…
А в мене Розуму—на рівні Мавпи…
…Махать лопатою та дрова гехкати—
В такій «маханції» Я успіх мав би!!!
* * *
Живе в золоті Микита,
А у злиднях—Опанас…
Всі гаразди є на світі,--
Та не всі вони для нас!
* * *
--Що,--народився?
В пастку попався?!—
Живим не вийдеш
З цієї Пастки!
* * *
Круть чи верть—всіх шкереберть несе
В Потойбіччя—диво це не нове:
З Дулі починається Усе—
Дулею й кінчається, Панове!!!
* * *
Людина належить
До виду Ссавців—
І часто ссе Дулю
На власній руці!
* * *
В цім Світі—і Добро якесь недобре,--
Закон Життя жорстокий невблаганно:
Якщо на світі хтось і живе добре,--
То за рахунок тих, кому погано!
* * *
«Дивлячись на Мазохістів»
--Не поспішай, мов Данко, із грудей
Офірно виривать серце хоробре:
Якщо цим людям добре—коли зле,
То, значить, їм незле—коли недобре!
* * *
--Чорти б його носили!
Ніде ладу нема:
Якщо дає Бог сили—
То не дає Ума!
* * *
Кіт—Істота в світі найбагатша,
Бо все Тут—іде Коту під хвіст!!!
* * *
Це—Хами за походженням:
Бридка істота кожна…
Шляхетність—риса вроджена:
Її набуть не можна…
* * *
Вічно люди Тут Зло творили,--
Вічно море Крові лилось…
…Не Ми «Кашу» цю заварили,--
Та хлебтать Її—Нам довелось!!!
* * *
«Сумні Метаморфози Життя»:
…Ось і одцвіли вже
Золоті Кульбаби:
З Дів золотокосих—
Лисі вийшли Баби!
* * *
«Епітафія Слово-Поносного Графомана Гриціана»
--Якби Я в могилі
Оцій не спочив,--
Еверести Віршів
Ще б Вам настрочив!!!
…Я й тепер,--в могилі,--
Також не мовчу:
Всім Сусідам—Вірші
В Черепи товчу!!!
* * *
…А ми такі, якими сформувались,--
Всі відчуттям керуємося власним:
Щасливий—хоче й Світ зробить щасливим,
Нещасний—хоче й Світ зробить нещасним!
* * *
Ходжу шляхами Сковороди—
По Світі сію сумні сліди…
І де не гляну—ніде немає
Краю без Лиха та без Біди!
* * *
Халепою за халепою
Мене моя Доля радує:
Невдасі—і серед степу
Каміння на лоба падає!
* * *
Якщо Доля—то вже Доля!
Не втечеш ніде від Долі:
Щоб розбити собі лоба,--
Знайдеш дуб і в чистім полі!!!
* * *
Закон Єхидства—скрізь повзе Змією,
Отруюючи підступом Світи:
Якраз і стане Долею твоєю
Все те, чого собі не зичиш Ти!!!
* * *
…Бог мене послав Чогось шукати—
І у Вічний Пошук я пішов:
Пошуком була моя Дорога,
Знахідки мої—також від Бога…
…Я ж не винен, що не здибав Золота,--
А лиш Кізяків «скарби» знайшов!!!
* * *
--Ви трапили в Країну Навпаки!
З усіх тут Біс, глузуючи, сміється:
За кожне Зло—тут платиться Добром,
А за Добро—Злом лютим воздається!!!
* * *
Всі ми—неабиякі «Цабе»!
А Чорт—іронічно око мружить:
«Вчителю,--навчи спершу себе!
Лікарю,--ти спершу сам одужай!»
* * *
«Зі Скарг Графомана»:
…І що мені робити
З хворобою такою?!—
Біда—як Вірші ллються
Невпинною рікою,--
Рядки Графоманічні—
Тортура всього Людства…
…І горе,--якщо зовсім
Вони Слізьми не ллються!!!
* * *
--Бачити—я бачу,
Та не засобачу,--
Бо не те умію—
І не так довбачу!!!
* * *
--У дурні пошився—
І голим лишився:
Спочатку—скупився,
А потім—пропився!
* * *
…Що було—вже бачили,
Що буде—побачимо,--
Якщо до Майбутнього
Живі дочовпачимо!
* * *
…Де щось вибуває—
Щось і прибуває:
Порожнім цей Простір
Повік не буває!!!
* * *
Любов Жінки—чарівна полум’яна ружа!
Жінка хоче Усього—від Одного Мужа!
Чоловік же—залюбки плете з руж Вінок:
Він жадає Одного—від усіх Жінок!!!
* * *
…І непомітно Розквіт
Перетворивсь на Кризу..
…Й на багряницю Ката
Міняє Янгол Божий
Світлу Ченецьку ризу….
* * *
«Любіте Ближнього!»--товчуть
Ченці безперестану…
…Та скільки Вовка не люби—
Вівцею він не стане!!!
* * *
…Скільки Лихо нас не вчило—
Все не тямлять люди, Боже:
«Хто розпалює Пожежу—
Той і сам згоріть в ній може!!!»
* * *
«Читаючи Криваву Історію…»
…Яка сила Їх збісила
І заставила вбивать,--
Братів різати нещадно,--
Кров морями проливать?!
Який Біс на битви гнав
Дикі їх навали?!
І якого Чорта їм
В Світі бракувало??!!
* * *
Тут споконвіку всі чубились—
Гризлися, різались та бились…
…А так хотілося мені—
Щоб Всі у Злагоді Любились!!!
* * *
…Що для нас—Античні Кризи
І нудні Гомера строфи,--
Якщо Душі нам шматкують
Злі Сучасні Катастрофи?!
* * *
…Навіщо нам про Завтра
Фантази без пуття?—
Сьогодні, Тут і Зараз---
Оце і є Життя!!!
* * *
--Земне життя—це тимчасовість…
--А розуміти його—як?
--А розуміти треба так:
Тим часом—треба мати Совість!
* * *
--Гратися люблю я Слів співзвуччям—
І в цій Грі так любо мені жить!
…Ось, наприклад, взяв Слово «Кишеня»,--
А в Кишені—Грошей не кишить!!!
* * *
«Гуморинка з Преси»
--Знайте: лиш там добре—
Де немає Нас!
…Якщо сумніваєтесь—
Ми йдемо до Вас!!!
* * *
«Порнофільм»
…Ці Прутні—не трутні:
Дивись—як проворно
Качають медочок
Дівчатам у «Порно»!!!
* * *
«Побудова Держави Ілюзій»:
…Не жди млива,--позаяк
Нема Зерна—Леле!
Вітер крутить цей Вітряк—
Вітер він і меле!!!
* * *
«Іронічне»
…Добре тим, що мають вроду й грацію,
Добре тим, що мають світлі Мети,
Добре тим, що завше мають рацію,--
Та найкраще—мати Кулемета!!!
* * *
«З Думок про Самогубство»
…Крапля Ціяніду—
Од всіх Лих рятує:
Всі з Мерцем люб’язні—
Ніхто не Лютує!!!
…Усі проводжають
Ворога—в привіті…
…Не дай, Боже, стріти
Цих Юд—на Тім Світі!!!
* * *
…Звісно, Я не сягнув до Зірок,--
Впав Обличчям у бруд… Пробач, Друже!
Не повторюй моїх Помилок:
Вони коштують дорого дуже!!!
* * *
…Щонайкращі для нас Цяцянки—
Передвиборчі Обіцянки!
…А настане Реал зненацька—
І пропала нам люба Цяцька!
* * *
Без Божої на те волі
Не впаде й листочок долі…
А як Бог звелить—Овва!—
То злетить і голова!
* * *
Твоє—від тебе не втече,
Моє—від мене…
Бог дає кожному Своє—
Затям, Семене!
* * *
--Я тепер в такому стані,
Як Вареник у сметані:
Ніжусь-тішусь,--але знаю
Що ось-ось мене з’їдять!!!
* * *
Життя собі скубе із мене пір’я…
Як жаль, що не Тарас і не Шекспір Я,
І не Омар Хайям! …І все—вода…
І геть,--Любов свою Усім лишивши,
Поживши Тут,--а наче і не живши,--
Піду Я—мов Грицько Сковорода…
* * *
…Ніхто не відає сьогодні—
В які Халепи нас несе…
Завжди чекай Чого Завгодно,--
Бо може статися Усе!!!
* * *
«Астрологічні Відчуття»
…Б’є по лобі мотлох з Неба:
То Комети—то Боліди…
…І отак—аж до могили
Буде мій «Гарбуз» боліти!!!
* * *
Десь—рясно ллється кров невинна,
Десь—ураган, десь—крах на біржі…
Радій сьогоднішнім Новинам,--
Бо завтра будуть іще гірші!
* * *
--«Юберменшем» бажаєш стати?—
То затям собі «Унтерменше»:
Щоби грошей побільше мати,--
Треба Совісті мати менше!
* * *
…Хай знають це ті, хто не знав,--
А всі, вже замучені, знають:
Амністія—це для Варав!
Ісусів—завжди розпинають!!!
* * *
Хтось казав: «Життя—політ!»
Лечу, Боже,
З Прірви—в Прірву, де Біда
Скрізь лютує…
…І нічого вже мені
Не поможе!
І нічого вже мене
Не врятує!
* * *
«Думка Омара Хайяма»
Вища Правда—ось Мета!
В пошуках блукаємо…
Та Вона—завжди не там,
Де Її шукаємо!
* * *
Є люди, що знищили б Космос…
Подякуймо ж Богу за те,
Що наші дурні пожадання
«Табу» не проб’ють золоте!!!
* * *
«Жартівлива Гра Слів»
…Епікур—пішов на перекур,
А Сократ—пішов шукать домкрат,
Діоген—шукає Карфаген,
А Платон—заліз на фаетон,
А старий Гомер—давно помер,
Один Архімед—смакує мед!!!
* * *
…Або вовкам на поживу—
Або людям на шашлик:
Так чи сяк,--а Баранові
Всеодно буде гаплик!
* * *
Халепа за халепою,
Рахуба за рахубою…
Отак собі і тішуся
Життя ясою любою!
* * *
…Справдешня допомога—
Тихенько йде від Бога,
А успіхів когорта—
З оркестрами—від Чорта!
* * *
Гумор Сталінський пощез—
Бандитський натомість:
«Дев’ять грамів Інвестицій—
І ви—Нерухомість!»
* * *
…Не все овець вовкові жерти:
Будуть і з вовка шкуру дерти!
Не все вовку зайців ловити:
Буде і Вовк на сконі вити!!!
* * *
Не мізки довбати, не вічні дебати,--
Король має мати своє на умі:
Завдання Його—про Убогих подбати,
Багаті—про себе подбають самі!
* * *
«Дурна Фантасмагорія»:
…Диво сталося в Божім Світі!
Фантастичні часи настали:
Стали Вівцями Вовки сірі!!!
Але…Вівці—Вовками стали!!!
* * *
--Марно я часу не гаю—
І минають мене біди,--
Бо я завше помагаю
Людям з’їсти їх обіди!
Врятувать від ожиріння
Можу кожного Буржуя…
…Хто у скруті—нехай кличе:
Залюбки допоможу Я!!!
* * *
«Читаючи Дурнувату Історію…»
…Мільйон було шабель,
Мільйон було Умів,--
А врятувати Край
Ніхто з них не зумів…
За Булаву всі бились—
Все гризлись та чубились!
Всі пхались в Отамани—
Та й щезли геть в тумани…
…Що користі з Ума,--
Як Єдності нема?!
* * *
…Я в життя заблукав,
Як в дірявий сарай:
А тут скрізь—любограй,
А тут скрізь—пекло-рай!
* * *
«Ненаситність Життя»
…Наївся досхочу—
Ще й залишилось…
З’їв залишки усі—
Ще й не наївся!!!
* * *
Світ Правди прагне-вимагає—
І щиро любить Її так,--
Та кожен Правду одягає
І чепурить—на власний смак!
* * *
…Ніхто без роботи
Часу не марнує:
Що створює Розум—
Те Безум руйнує!
* * *
--Ми в труді мужнієм:
Нам робить—що граться!
Йде ударним темпом
Сізіфова Праця!!!
* * *
…Я постарів—та й не зрадів:
Хоч сяй у злоті,--
Душа вже нудиться в старім
Ганчір’ї плоті!
* * *
…В кожних ліках є отрута,
І в отруті кожній—ліки…
…Та ніхто нас не врятує,--
Якщо Душами—Каліки!
* * *
«Побажання Дітям»:
--Що ж побажать вам, Діти?—
Щоб Дух ваш молодів!—
Щоб ви раділи Світу,--
А Світ—щоб вам радів!!!
* * *
Люблю Афоризми дотепні,--
В них Серце розраду знаходить:
«Завжди будь прямим,--щоби іншим
Було Тебе легше обходить!»
* * *
…Релігійні Фетиші
Вельми розмаїті…
Лише людська Дурість—
Однакова в Світі!
* * *
Життя—Халепа Вічна,--
І Ти у ній бідуєш…
Чи вчиниш—чи не вчиниш,--
Всерівно пошкодуєш!
* * *
Про Світ ми знаєм саме стільки,
Скільки і знає Світ про нас…
А звідси—Висновок: Нічого
Ніхто не знає нагаразд!
* * *
«Йорику нещасний!»--мовив Гамлет…
…І є «хліб» довічний для Істориків:
Безліч покотилося по Світі
Черепів отих нещасних «Йориків»!!!
* * *
…Гріхів—торбина повна!—
Зажиток мій увесь…
…Скажіть: а чи на гроші
Гріхи міняють десь?!
* * *
Долі—не уникнути…
Так нащо тужити?!—
Завтра—будем гинути,
А сьогодні—Жити!!!
* * *
В Зачарованому Колі—
Всі Світи на видноколі,--
Та за межі Цього Кола
Нам не вирватись Ніколи!
* * *
…І вічно Люди
Роботу мають:
Нове будують—
Старе ламають!
Але старіє
І те, що нове…
…І все робота
Нам є, Панове!
* * *
Хто Хреста нести не хоче—
Той несе у Світ Меча…
…А Бог бачить,--але робить
Вигляд, що не поміча!
* * *
«Урок Гузнолизання»
--В кар’єрі головний двигун—Язик:
Підлизуйся до вищого Начальства,
Підлещуй усім солодко, хвали,--
Повір: час проведеш в трудах немарних---
І досягнеш Ти верховин Захмарних!!!
* * *
Світ—це наше Дзеркало…
Май собі в Умі:
В усіх наших Бідах—
Винні ми самі!
* * *
…Люди—Юди:
Спершу—провокують,--
А тоді—карають
За гріхи!!!
* * *
…Не вір тому, кому так віриш:
Той, хто навчає тебе Вірності
Народові та Батьківщині,--
Сам часто—Зрадник у Душі!
* * *
…Дадуть Ножа—«За Волю,--скажуть,--
Йдеш за Вітчизну воювать!»--
І брата рідного накажуть
На ріднім полі убивать!
…Осою в серце вжалить куля—
І все Твоє—з Тобою вмре…
…А Хтось—прибутки підрахує,--
І руки весело потре!!!
* * *
…Сказать між нами, Кавунами,--
Тяжко людську збагнути Суть:
Ще не дадуть як слід доспіти,--
А вимагають: «Стиглим будь!»
* * *
…Сильні—брали силою … А Кволі—
Хитрощами Ворога косили…
Сила собі дужа! Але Розум—
Розбиває легіони Сили!
* * *
…Я знаю тільки те, що ніц не знаю,
А вмію тільки те, що ніц не вмію,--
І розумію в Світі лише те,
Що геть нічого я не розумію!
* * *
В кожній людині Звір сидить,
Не треба лиш його будить—
Хай собі спить! …А поруч—Янгол:
Янгола й треба в нас будить!
* * *
Я не можу збагнути,
Ідучи гострим лезом,--
Де кінчається Розум—
Й починається Безум…
* * *
--У мене черево росте—
Не всі таке плекати годні,--
А я ось викохав товсте,
Бо маю Кредо золоте:
«Не залишай на завтра те,
Що можна з’їсти ще сьогодні!»
* * *
Вічності ми всі слугуєм «неграми»,
Назавжди занурені у Час:
Ми згоряєм, творячи Енергію,--
Яка живить, спалюючи нас!
* * *
Слугуй Жінці—і забудь усі
Постулати «Чоловічих Правил»:
Жінка задоволена—це Бог,
А незадоволена—Диявол!!!
* * *
--Ой, біда відома:
Не всі в мене вдома!
Та де Їх шукати,
Як згукать до хати?!
* * *
Убити Тирана, убити Дракона
Ні Меч не поможе, ні Хрест, ні Ікона,
Ні в Пеклі Диявол, ні Бог в Небесах,--
Як Доля Тирану—звіріть в цих Часах!!!
* * *
Скрізь в цім Світі—гай-гай!—
Свище Меч та Нагай…
Змордувавсь—та й лягай:
Край журбі, мукам край!
На сопілочку грай:
Хто помер—тому Рай!
* * *
--У чеканні Дива я охляв:
Мов кришталь, Ілюзії розбились…
Скільки слово «Мед» не вимовляв,--
А життя солодшим не зробилось!!!
* * *
Все іде-минає, все пропаще…
Зафіксуй цю Істину, мій Вірше:
«Все—на гірше, хоч воно й на краще,
Все—на краще, хоч іде на гірше!»
* * *
--Виручаємо взаємно
Ти—мене, а я—тебе:
Самотужки «Птаха Щастя»
В борщ ніхто не обскубе!!!
* * *
«Місіонери»
…Вони Бога славлять—
Всюди «богословлять»…
Та вони лукавлять:
Просто Лохів ловлять!
* * *
--Не дивися чортом,
І не дмись, мов сич:
Краще—трішки ласки
І тепла позич!
…Відігріється
Душа «Птицею»--
Поверну тобі
Все Сторицею!!!
* * *
Всього зазнав доволі
Я на стежинах Долі:
І щастя, і нещастя,
І волі, і неволі,
І доброти людської,
Й людської злої люті…
Лиш не зазнав Спокою,
Бо він—лиш в Абсолюті….
* * *
Якщо Любов на Доброту помножиш—
Не будеш в Пеклі скиглити і нити…
…Чини Добро, яке вчинити можеш,--
Не чини Зла, що можеш не вчинити!
* * *
Хто Фатуму зможе завбачить зигзаги,
Хто Долі химерні збагне віражі?!—
Жбурля Доля раптом когось—до Катівні,
Когось—під колеса, когось—під ножі…
* * *
Мов Лаокоон, Зміями повитий,
В тенетах Долі я, несамовитий,
Пручаюсь відчайдушно,--та дарма:
Від Фатуму—рятунку нам нема!!!
* * *
…Зажився—та й геть затужився:
Мов Пес той, на вітрі тремчу…
…Щасливий,--хто вчасно покинув
Цю вічну «Долину Плачу»!!!
* * *
…Є в людей шкідлива звичка
Зачинать нових людей,--
Хоч Народження—до Смерті
Всіх фатально доведе!
* * *
Дурних і Мудрих Дажбог тримає…
А Дурні Божі—то диво є:
Чим більше грошей Безумець має—
Тим ненаситнішим Він стає!!!
* * *
Час—лікує!—Але занадто
Радикальний наш Лікар-Час:
Багатьох його пацієнтів
Вже немає давно між нас…
* * *
Творець—творить і дає
Критику поживу:
Якби Творець не творив,--
З чого б Критик борщ варив?!
* * *
…Щось Глухий питає у Глухого—
І Глухий Глухому каже щось…
І ніхто нікого геть не чує:
Істина—десь в темряві ночує!
* * *
«Платні Співаки»
--Будуть нам фінанси—
Будуть вам «Романси»!
А, як ні,--бувайте
І самі співайте!
* * *
«Новорічне»
--Новий Рік до нас усіх
Дорогу знаходить:
Зустрічай Його чи ні,--
Всеодно приходить!!!
* * *
--Я одну надію ніжу:
Дасть Бог день—то дасть і їжу!
А не дасть—то вже Елем
І не матиме проблем!
* * *
Згадала стара Лисина—
Як була юним Чубом!
* * *
Дослужився буйний Чуб, нівроку:
Лисиною сяючою став!!!
* * *
…Було голодних там до біса,
Та, позаяк мав гострі лікті
Та жвавий розум,--Ти пробився:
Додому Здобич приволік Ти!!!
* * *
--Та не дивіться ви, їй-бо,
На мене, як на Каїна:
Лихо приходить не звідтіль,
Звідкіль його чекаємо!
* * *
--Дві роботи, любий Друже,
Я сьогодні сотворив:
Спершу—товк у ступі воду,
А тоді—воду варив!!!
* * *
Влада у Царів
Завжди була щира:
В одній руці—Хрест,
А в другій—Сокира!
* * *
Усі Імперії впадуть,--
Хоч як там не Зміяться:
Слони—це Велетні, які
Дрібних Мишей бояться!
* * *
Не наївсь—то не налижешся
Й перед смертю—не на дишешся:
Як чинив лиш Зло в житті—
Вже не трапиш у Святі!
* * *
…Не збагну—як сталось воно так,--
І невже отак довіку буде:
Люди стали зліші за Собак,
А Собаки—лагідні, як Люди!
* * *
Минулого—не повернути,
Майбутнього—не відвернути:
Хоч клич, хоч не клич,--а Воно
Щомить настає все одно!
* * *
«Графоману Гриціану—тобто самому Собі»:
--Дурню, кинь вірші строчити!
Час тобі уже спочити:
Не Тарас, і не Гомер ти—
І по смерті мусиш вмерти!
* * *
--Бог співати велів—
Я й старався, Співець,--
Розважаючи всіх—
І Вовків, і Овець!
* * *
Співав людям я щиро…
А тепера мовчу:
Хотів їх насмішити,--
А довів до плачу!
* * *
--Ні Зла, ані Добра тут
Я не применшив, Мамо!
Я міг би і не жити—
І все було б так само!!!
* * *
…З кожного по нитці—
Голому мотузка:
Нехай зробить Зашморг—
Та й не плаче в тузі!
* * *
…Надумав Невдаха повіситись—
І знову йому невдача:
Мотузка гнила урвалася
Ще й гілка трухлява трісла!!!
* * *
«Мої літа—моє багатство…»
Не досить цей девіз крутий:
Мої літа—моя мотузка,
На шию Зашморг золотий!
* * *
Хтось у Долю мою Заклав
Ідіотську свою Програму….
І нема мені інших справ—
Як ганять за всіма вітрами!
Хтось мене назавжди Закляв,
Отруїв, зворохобив Душу,--
І нема мені інших справ—
Як на вербах шукати груші!!!
* * * *
…Ось якби та якби
Росли в роті гриби,--
То й до лісу ходить
Не доводилось би!
А якби на вербі
Росли груші смачні,--
Як то любо було б
Жить на світі мені!
(Друзі мої Любі! Згадайте Українську Народну Пісню—
«Якби Я був Полтавським Соцьким!»--і ви зрозумієте
Старого дурнуватого Гриціана!)
* * *
…Правда—завше схожа на Брехню,
А Брехня—на Правду завше схожа…
Тільки Час розвіє порохню—
І покаже всім—де Правда Божа!
* * *
«Новітньому Чінгізхану»:
--Ти хочеш Світ завоювати?—
Але Тебе ніде не ждуть!
…Тож не дивуйся, Чінгізхане,--
Якщо десь Довбнею по лобі
Дадуть—і в Яму покладуть!!!
* * *
…Стали б Мудрими Дурні,
А Мудрі—Дурними,--
Всеодно би не було
Згоди поміж ними!
* * *
…Мільярди і мільярди
Вже перейшли у прах…
…І Хто тут порахує
Розтоптаних Мурах?!
* * *
Сказав Мудрець: «Життя минає—
Не варто Душу тим журить:
Кожне Багаття, що палає,--
Колись фатально догорить!»
* * *
Палай—поки палається,--
І Душу не комизь:
Життя—це Вічне Вогнище,
А ми у ньому—Хмиз!!!
* * *
…Коли бачу навколо Лихо—
Не радіє Душа моя:
Якщо інші не мають втіхи,--
То втішатись не можу я!
* * *
Багачів, чиї скарби не тануть,
За дари ми ладні шанувать…
…Легко дарувати не останнє—
Спробуйте Останнє дарувать!!!
* * *
…Хоче той—Світ пустити на дно,
І цей—рад Катастрофами снити…
…Хвала Богу, що нам не дано
Всі бажання безумні здійснити!!!
* * *
…Смердючого Скунса—не з’їсть жоден Звір…
Мораль: Треба вміти Смердіти!!!
* * *
Між Хижаків і Травоїдів
Шукав намарне правди я…
Одна лиш Правда є на Світі,--
Що Правда—в кожного Своя!
* * *
Я Рівність—вітаю!
Та верзні верзу Я:
Плазун—не літає,
А Птах—не плазує!
* * *
Всі—неситі, всі—раби
Вічних Перегонів:
Комусь—мало Копійок,
А комусь—Мільйонів!
* * *
Скільки б не було нам Долею дано—
Щастя золотого мало все одно!
А Пожада Вічна—Океан без меж:
Обійняти хочеш—та не обіймеш!!!
* * *
Травоїд—не їсть м’ясива,
А Хижак—не їсть трави…
…І ніяким Божим Дивом
Не подружите їх ви!
* * *
…Якби комусь—наші проблеми,
А нам якби—чиїсь проблеми,--
Якби росли в роті гриби,--
Тоді б то малися незле ми!
* * *
Глянь у Космос: всі Планети крутяться,--
Бо таке життя… Крутись і Ти!—
Не пливуть же Галушки до рота,
Як швидким Черемошем—плоти!!!
* * *
Хто Іллюзій не плекає—
Той і Розчару не знає,
Хто дарма не фантазує,--
З того й Доля не глузує!
* * *
«Епітафія Екстремалу»
…Він мчав у шалі золотому—
Заки в безодню загримів…
…Його нещастя було в тому,
Що Він Спинятися не вмів!!!
* * *
Жалкувати в цім житті
Завше є причини нам:
Той—за вчиненим жалкує,
А той—за не вчиненим…
* * *
Дорога—теж Наркотик:
Той, хто звика до нього,--
Той жити вже не може
Без Вічної Дороги!
* * *
«Як у нас роблять «Святих Класиків»
…То пусте,--що Ти не з Неба!
Аби лиш в Тобі потреба!—
Підмалюють, підлакують,
Одпиляють Чорто-роги,--
Вчеплять Німба Золотого,--
Та і зроблять собі з Тебе
Бездоганного «Святого»!!!
* * *
Хтось—пливе за течією,
Хтось—навспак чимдуж гребе…
Та всіх зносить в Одне Море,--
Хоч яке там хто «Цабе»!
* * *
Не лізь у Багачі—
І в Жебраки не падай:
Їж чесні калачі—
І ближніх ними радуй!
* * *
…А Смерть з косою—по Світі вешта:
До завтра, може, й не доживеш Ти,--
А вже ним Душу в тривозі журиш,--
Хоч і «Сьогодні» не спив до решти…
* * *
…Я боюсь Пророцтв похмурих…
І не варто дивуватись:
У Прогнозів лиховісних
Є тенденція збуватись!
* * *
Дала нам Доля щастя жити,
Але за щастя це, затям,
Потрібно чимось Їй платити…
Ось ми і платимо—Життям!
* * *
…Якщо Ти «своїх» огидно зрадиш—
Для «чужих» все’дно «своїм» не станеш:
Зрадників ніколи не шанують,--
Хоча Зраду їхню і цінують!
* * *
--Нехай Орда на обрії—
Ми лицарі хоробрії!
Всіх ворогів зупинимо
Ми—за чужими спинами!!!
* * *
…А що там буде Завтра?
А буде те, що буде:
Бог про усіх подбає—
Нікого не забуде!
* * *
…Я не вибачатимусь убого:
Всеодно життя—порожній дзвін!
…Вибачусь я тільки перед Богом,--
Якщо спершу вибачиться Він!!!
* * *
--Як же за тебе воювати,
Дурна Голото?!—
Годі зіпертися на тебе,
Бо ти—болото!
* * *
Вічність—то є Вічність,
А життя—це Миті:
Кров’ю і сльозами
Миті ці омиті!
* * *
…Я дистанціююсь від Політики,--
Вже мене до неї годі звати:
Я втомився за Чиїсь гаразди
По зубах та ребрах діставати!
* * *
Ставав і я під прапори Ідей,--
Але щораз до Пекла йшла дорога…
Не можна покладатись на людей:
Тепер я покладаюсь—лиш на Бога!
* * *
…Дадуть Ножа, «За волю,--скажуть,--
Йдеш за Вітчизну воювать!»--
І Брата рідного накажуть
На ріднім полі убивать…
…Осою в серце вжалить Куля—
І все твоє з тобою вмре…
…А Хтось—прибутки підрахує,
І руки весело потре!!!
* * *
…Він, безперечно,--український Сталін:
У Нього Знак Тирана на чолі
І моторошні очі Маніяка,
І всі Його слова—кинджали злі…
* * *
Доки Тиран панує—
Доти Йому й хвала,
А коли вріже дуба,--
Вічна Йому хула!
* * *
Нема вже Авгія давно…
Така-то воля Неба!
Нові часи—нове лайно…
Нових Гераклів треба!
* * *
…Нещасний, хто здається
На милість ворогів:
У них-бо милосердя—
Як ласки у Вовків!
* * *
…Руїну й смерть, вогонь і меч
Несуть у Світ вони:
Всі, що горлають: «З нами Бог!»--
То діти Сатани!
* * *
…Щонайдобріші люди
На світі—то Мерці:
Ні зла, ані огуди
Не чинять люди ці!
* * *
Свобода думки вимагає
Свободи слова,
Свобода слова вимагає
Свободи дій,--
Свобода дій—сіє Анархію,
Руйнує Світ…
…Краще в тюрму всі ті свободи
Замкни—й радій!
* * *
…Хоч там як цурайся Долі,--
Не уникнеш все одно:
«Виганяєш Чорта в двері,--
А він лізе у вікно!»
* * *
Мені з дитинства люба Казка:
Люблю я ніжні колисанки…
…Не перетворюйте, будь ласка,
Свої стосУнки—на стусАнки!!!
* * *
Слова розходяться з ділами—
Часто в полоні цього зла ми…
Щоб не розходились вони,--
Мовчи й нічого не чини!
* * *
Ми слугуєм речам,
Не доспавши ночей:
Вже не речі—для нас,
Але ми—для речей!
* * *
…Я теж люблю комфорт, що дав Прогрес…
Та видно всім,--лиш загостріть свій зір ви:
Прогрес—це комфортабельний Експрес,
Що швидкісно всіх нас везе до Прірви!
* * *
В душі людини з давніх пір
Живе і нице, і високе…
«О, Ревнощі!—гукнув Шекспір,--
Страховисько Зеленооке!»
* * *
Вік собі живи—й дивуйся вік
Які парадокси тут бувають:
Ці—рятують немічних калік,
Ті—цілком здорових убивають!
* * *
Ті люди довго не жиють,
Що іншим жити не дають,--
На світі довше ті жиють,
Що життя іншим не псують!
* * *
Світ—у брехні, як у чаду…
Скрізь ненасить панує вбога…
…І в який Храм не увійду—
Там все Лукавий замість Бога!
* * *
«Шлюбне Оголошення»:
«--Я можу, можу, можу,--
«Козак» дзвенить уроче!
Шукаю собі жінку,
Що хоче, хоче, хоче!!!»
* * *
…Всім покаже Час, який
Швидкий, мов комета,--
Хто мав рацію, а хто
Мав ще й кулемета!
* * *
«Чиясь Думка»
Хай щастя «золоте яйце»
Приносить всім Птах Щастя в дзьобі:
Найкращий вид роботи—це
Добре оплачуване «Хоббі»!
* * *
О, фатум Геометрії:
Квадрат не любить Кола!
І злагоди-симетрії
Їм не сягнуть ніколи…
* * *
--Мені би десь в барвінку
Любов солодковусту!—
Хто не цілує Жінку—
Той геть мандрує з глузду!
* * *
…У розмові одного разу
Запитав газетяр Ейнштейна
У який Він блокнот нотує
Геніальні думки свої…
Усміхнувся на те Учений:
--Справжня Думка—це така рідкість,
Що не важко й запам’ятати,
Не записуючи Її!
* * *
--Робив добро—а їм все мало!
І всяк на мене ще й плює…
Спочатку з’їли моє сало,--
А потім кожен їв своє!
* * *
--Обдеруть, як липку,--
А ти не журися!
Зроблять з тебе скрипку—
Музикою лийся!
* * *
…Ніхто не байдикує,--всі працюють,
Усі зусиль активно докладають:
Трудар—аби створить життєві статки,
Бандит—щоб Трударя пограбувати,
А Жрець лукавий—щоб «очистить» Всіх!!!
* * *
…Розуміють Барани,
Що є жертвами вони,
Що за їх овечу суть
Для зарізу їх пасуть,--
Та що зробиш?!—Баранам
Така доля!---Як і нам…
* * *
Не нами ця Гра задумана—
І зверхники тут не ми…
А хто?—Осягнуть цю істину
Не в змозі людські уми….
* * *
Якщо Добрий зродиться—
Значить, має Місію…
Якщо Кат народиться—
Значить, має Візію…
А всі разом думати
Мусять про провізію,--
Бо щось треба хрумати,
Щоб сповняти Місію!
* * *
--Був колись я легінь юний,
А тепер—стара потвора…
…Так і кожне юне «Завтра»
Перетвориться на «Вчора»!
* * *
--На Куму сказав «Корова»--
Мав за те лихий момент…
А була б вона Індуска—
Сприйняла б за комплімент!!!
* * *
…Життя пропало марно,
Мов те яйце розбите:
Ані курчати з нього
Не вийшло, ні яєшні!
* * *
У Овець—Овечий Бог,
У Вовків—Бог Вовчий:
Кожен Бога сотворять
На свій лад охочий!
* * *
У Вовків—і правда вовча,
У Овець—овеча, звісно:
Дав Бог кожному по правді,--
Щоб в одній не було тісно!
* * *
«Молитва Пияка»
--Боже, славен Ти вовік
В золотій щедроті!
…Налий чарку Пияку—
Сполоснути в роті!!!
* * *
--Хочеш до Раю в’їхати?—
Шукай собі Ослів,
Що завезуть до Раю
Тебе без зайвих слів!
* * *
«Зачаття Дурня»
--У Батька на кілька фрикцій
Забракло, на жаль, ерекції…
…І ось—вже не підлягаю
Я жодній в житті корекції!!!
* * *
--Вірю в краще—аж до склепу!
Оптимізмом я живу:
Щоб забуть стару халепу—
Треба вляпатись в нову!
* * *
«Чиясь Думка»
Добро—кому щастя дане…
А нам—чи надійде черга?
Надія—добрий сніданок,
Але погана вечеря!
* * *
«Чиясь Думка»
Зірок досягнути мрієш?—
Отож, не плекай журби:
Роби тільки те, що вмієш,--
Але що є сил роби!
* * *
«Ура-Патріот» (Іронічне)
--Ріднокраю Патріот—
Я за волю, за Народ!
«Геть чужинців, геть заброд!»--
Я гукаю грізно!
За Вітчизни сяяття,
За щасливе майбуття—
Віддам навіть і життя!!!
…Але чуже, звісно!
* * *
Без Любові—немає Казки,
І закони у Світі вовчі…
Всі Закохані---повні ласки,
А Нелюблячі—повні жовчі…
* * *
…Я не просто собі п’ю,--
Тугу запиваю:
Я з горілки, зазвичай,
Вірші добуваю!
Що ж робить—як довелось
В самотині-тузі
Мені жити—і служить
Своїй п’яній Музі!
* * *
«Чиясь Думка»
Хто лобом проб’є стіну,--
Це істина стара ще,--
Упевнитися може
Що по той бік—не краще!
* * *
Людина Світ руйнує…
А Божий гнів клекоче:
Людині ж треба менше,
Ніж вона взяти хоче!
* * *
Десь був у Пастку оцю вхід—
І я війшов,--собі на шкоду…
І не знайду в цій Прірві Бід
Тепер ні Виходу, ні Входу!
* * *
…Дивне Село: мільйони хат—
І кожна хата—«скраю»!
Може, тому тут і нема
Омріяного Раю?!
* * *
--Якби усе було «Якби»,--
Були б орли, мов голуби,
Вовки скубли б собі травицю
І Світ не відав би журби,--
Росли б на вербах у газдині
Солодкі груші, гейби дині,--
І мрія би збулась моя:
Полтавським Соцьким був би Я!!!
* * *
…Ми вчора Їм кричали «Слава!»,--
А нині кричимо: «Ганьба!»
Життя—містерія лукава…
Отож-бо й ба!
* * *
…Навіть Вбивця у Бога
Допомоги благає…
І найгірше—
Що Бог йому допомагає!
* * *
Бог любить всіх—Любов благає,--
І Він усім допомагає:
Будівникам, руйнівникам,
Убивцям і рятівникам!!!
* * *
--Не люблю Брехню вухату
І рогату… Я—Артист!
Не люблю Патріархату,
Бо я—Матріархартист!
* * *
Щастя—не в грошах! Це знаю я…
Але є у них статус важливості:
Бо нам в світі реалізувать
Годі без грошви свої можливості!
* * *
Суть Грошей—завше на межі,
Спробуй збагни її:
Як позичаєш—то чужі,
Як віддаєш—свої!
* * *
«Признання Графомана»
--Одна у мене Коханка-зваба:
Веселокрила і товстопуза,
Як сонце, гарна, бридка, як жаба,--
Моя скептична й фривільна Муза!
* * *
Скільки Світ не нищать
Люті Герострати,--
А він все квітучий,--
Нема йому страти!
Скільки не вбивають
Ниці Душогуби,--
А Життя триває,--
Нема йому згуби!
* * *
У хліборобів чуби пріють:
Вони працюють—Життю треба…
А дармоїди—завше мріють
Про золотую «Манну» з Неба!
* * *
Через рожеві окуляри
Дивитись я на світ любив,--
Але в багні життя кривавім
Ті окуляри загубив…
* * *
Один дбає в хату—
Троє несуть з хати…
Годі в тій родині
Гараздів чекати!
* * *
«Брехунам»:
--Я вам вірю, мої любі,
Я вам вірю, далебі,--
Як у те, що завтра вродять
Стиглі груші на вербі!!!
* * *
Чи ти собі з плугом,
Чи ти з булавою,--
Всюди працювати
Треба головою!
* * *
…А Брути—зовсім не брутальні,
А Юди—лагідно-пестливі,--
І ти потонеш в їх цілунках,
Як у солодкій теплій зливі!
О, вони вміють цілуватись!—
Тобі до Страти любо буде…
…Тільки і встигнеш здивуватись:
--І ти, мій Бруте?!
--І ти, Юдо?!
* * *
Людина з Неба на Землі—
Чужак! Це—катастрофа:
Чекає на чужинця Тут
Злий Засуд і Голгофа…
* * *
«Згоріла хата—гори й сарай!»
Помреш—то в кращий потрапиш Рай!
Навік повірив у це Елем:
Нема на Небі земних проблем!
* * *
…Ці шкеребертини Життя
Жалями серце крають:
Старі діди іще живуть,
А юнаки—вмирають!!!
* * *
Якщо в плуг запрігся, Воле,--
Не зітхай: «Гірка неволе!»
Журби в душу не бери,--
А ори свій лан, ори!
* * *
Не люблю людей пісних,
А люблю людей пісенних,
Доброоких та ясних,
Сонцелюбних та натхненних…
Не люблю людей-їдців,
Що живуть собі, мов хроби,
А люблю людей-творців—
Світу Божого оздобу!
* * *
«Меч і Плуг»
Меч і Плуг—обидва з криці,
І обидва з прадавен
Нерозлучні обереги
Всіх народів і племен.
…Хто ж Меча свого зрікався,--
Чень, потьмарилось в умі,--
Ті до скону перли Плуга
У чужинському Ярмі!
* * *
Ні наїстись, ні напитись
Неможливо раз на все…
Лиш тоді ми вічно ситі—
Як в могилу занесе!
* * *
«Не робити—можна жити,
А не жерти—можна вмерти!»
Та хоч скільки не жереш,--
Всеодно колись помреш!
* * *
Все мине, все стане порохнею,
Обросте легендою-брехнею,
Зачарує казочкою нас,--
А ми вічно йтимемо за нею…
* * *
Уся Історія—різня
І братовбивчі війни…
І чим пишатися? Куди
Душі стреміти рвійно?!
* * *
--Нащо кров проливаєш захланно,
До якої прямуєш мети?
Хоч все людство уб’єш, Чінгізхане,--
Сам безсмертним не зробишся ти!
* * *
--Хане злий, кривава поторочо,--
До якої прагнеш ти мети?
Скільки людям віку не вкорочуй—
Свого віку не подовжиш ти!
* * *
Вже краще не бути,--ніж бути
Лихим, як Убивця і Тать…
Не хочу розтоптаним бути,
Й не хочу нікого топтать!!!
* * *
Ти народишся—і скрикнеш…
А тоді поволі звикнеш
До халепи, що мордує
Душу й тіло без пуття:
Голод, холод, біль і туга—
Ось тобі чотири «друга»,
Ось тобі чотири Ката
На усе твоє життя!!!
* * *
Якщо гарцюєш на коні
Веселий та багатий,--
Не смійся з тих, що у багні,
Бо все мінливе, брате:
Не убезпечений ніхто
В життєвій коловерті
Від зубожіння і хвороб,
Ув’язнення і смерті!!!
* * *
…Якщо бід—ціла торба
Ще й з високого горба,
Якщо їх не знебути,--
Отже, так мало бути!
* * *
Якщо не вбив людину—
То з’їв куріпку ось:
Не можна існувати,--
Не кривдячи когось!
І якщо навіть їжа
У тебе лиш трава,--
І це також убивство,
Бо і трава—жива!
* * *
--Казала Настя: «Як удасться!»
Оце ж мені і удалось:
Жінка гуля,--а я з рогами
Ходжу-красуюсь, як той лось!
* * *
--Я до Тебе—Ти від мене…
Люті муки,--як Танталу!
…І навіщо віддав Душу
Я Коханню на поталу?!
* * *
Діти Епохи Лицемірства,--
Ми лицемірні і самі:
Звикли одне казати в очі,--
А інше мати на умі!
* * *
Срібну чарочку я мав—
Любо з неї пилось…
Мала чарка—та у ній
Безліч Душ втопилось!
* * *
Що є Жар-Птиця, як на те,
Для п’яного Придурка?!—
Обскуб Їй пір’я золоте:
Звичайна собі Курка!
* * *
Життя—як осінь, як сіра злива:
Скрізь—негаразди та матюки…
А все ж любив я—й мене любили…
Чи був щасливим?—А був-таки!
* * *
--У мене пика Контактера:
Скільки живу—усі роки
Контактувати з нею люблять
Чужі дебелі кулаки!!!
* * *
«Чиясь Думка»
І пекло бачили, і рай—
Всього зазнали ми…
Хочеш пізнать людину—дай
Їй владу над людьми!
* * *
Часто нагороди дістаються
Не за щиру вірність, не за службу,--
А лиш за блискучу, бездоганну
Щиру Імітацію її!
* * *
Байдужість—міцний панцир
Двоногих черепах…
Та варять юшку—ах!—
І з мудрих черепах!
* * *
«Перефразований вірш Ігора Муратова»
Крізь веселку пролетіла сіра Птиця—
І заграла кольорами, як дивниця…
А коли на землю врешті вона сіла,--
То побачили усі, що Птиця—Сіра!
* * *
Життя моє самотньо вечоріє—
І нидіє Душа в журбі старій…
На світі є жінки моєї мрії,--
Та я, на жаль, не лицар їхніх мрій!
* * *
Головне для жінки—вміти
Гарний справити ефект…
Головне для чоловіка—
Щоб не падав інтелект!
* * *
Що в світах життя твоє?—
Війна безупину:
Як не ворог в груди вб’є—
То свої у спину!
* * *
--Коли я щирий—
Кажуть: «Цинік!»
Коли нещирий—
«Лицемір!»
* * *
Людські щастячка бувають
Розмаїті та квітчасті:
Комусь щастя—у нещасті,
А комусь нещастя—в щасті…
* * *
Шкідливих звичок я надбав—
Недовго з ними й затужити:
Звик пить, курить, когось любить,
І що найгірше---жити й жити!!!
* * *
Все можна засудити
І виправдати все:
Залежно—яким вітром
Ідейним нас несе…
* * *
«Чиясь Думка»
Організм людський зростає
Четверть віку… А, проте,
Черево про це не знає—
Та й до старості росте!!!
* * *
--Бог щасливить пеклом,
А карає—раєм…
…Тож не бий на жінці
Кума за сараєм!
* * *
--І дурним учора був я,--
І дурний сьогодні я…
Мабуть, в тім і полягає
Земна Місія моя!
* * *
Вічна пам’ять—це склероз:
Просто люди
Забувають, що усе
Тра забути,--
Що нова приходить Юнь
Слідом смерти,--
А стару нашу печаль
Треба стерти!
* * *
«Гуморинка з преси»
--Ледачі ми—аж так, що Світ
Якраз подивувати,--
Бо лише ми могли «Вмикач»
«Вимикачем» назвати!!!
* * *
Життя—це явище завжди парадоксальне
І унікальне:
В нім завше зле—навіть коли і добре,
І завше добре—навіть коли зле!
* * *
--Мої шкідливі звички—
Мої єдині друзі:
Якщо покину друзів—
Загину я у тузі!
* * *
Нащо гонор цей трагікомічний?
Куди лізе наш розум немічний?
…Океанський «Титанік» уже потонув,--
А ми мрієм тепер про Космічний!
* * *
--А я, мов син сучий,
На всі боки гнучий,--
Всіх люблю-кохаю,
Всім хвостом махаю!
* * *
Жінки моєї мрії
Є на землі старій,--
Та я, на жаль мій прикрий,
Не лицар їхніх мрій!
* * *
Життя—катівня,
А Вічність—лазня…
Помилуй, Боже,
Старого Блазня!
Обріс я тутка
Багном та кров’ю…
Лиш Там омиюсь
Добром-любов’ю!
* * *
…Мати Дулю під носом—
І не з’їсти її…
Ото муки Тантала,--
Гіркі муки мої!!!
* * *
Правда—усіх сварить,
А Брехня—всіх мирить…
І чого ж то вовком
Світ на неї зирить?!
* * *
Як жаль, як жаль: короткий вік
У молодої зваби!
І, посивівши, облетять
Ці золоті кульбаби…
Рум’янець юний згорнеться
У капілярну сітку,--
Дівчатко перетвориться
На тілесату Тітку…
* * *
Людина—прообраз Бога…
І маєш роботу ось:
Ану-бо зумій з Нічого,
З Нічого—зробити Щось!
* * *
Хто розрізня Добро і Зло—
І в людях не помилиться:
Розумні—чухають чоло,
А Йолопи—потилицю!
* * *
…У часи, коли скрізь висіли
Вождя Довбаного Ікони,--
Лиш ті Винятки уціліли,
Що підтверджували Закони!
ID:
807023
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.09.2018 12:52:08
© дата внесення змiн: 18.09.2018 12:52:08
автор: Елем Тахиров
Вкажіть причину вашої скарги
|
