Щасливі миті житія
це і тоді, як поодинці
малечу гладять по голівці,
а ще, коли уся сім’я –
на потинькованій долівці
у сіні, покотом... і я.
Або коли у полі, в житі
понад осоння золоте
найпершою у цьому світі
неопалимою блакиттю
моя волошка зацвіте.
Або із нею на Купала...
Та пам’ятаю не її,
а «упованія» мої
коли уперше цілувала.
Немає болю і жалю.
Ми ще кружляємо у вальсі
і я почую тихе, – лю...
Розтягуються миті щастя
тоді, коли серця іскряться...
Я знаю, я її люблю.