ДУША ВЕСНЯНОГО ПОЕТА... (ПЕРЕКЛАД)
Душа весняного поета
Відверта, сяє, не згаса!
Порив духмяного сонета...
У слові щирім — зорь краса!
Душа буяє цвітом п'яно,
Плине у ввись — у небеса!
Навіює думки весняно...
Дарує віри словеса!
Душа осіннього поета
Кружляє листям невпопад!
Він чує музику кларнета:
Сумує з віршем в листопад.
Душа так взимку охолоне...
Розтопить навесні сніги!
Здолає знов всі перепони!
Й причалять... Музи береги!
Душа весеннего поэта... (ОРИГІНАЛ)
Душа весеннего поэта
Светла, безудержно чиста!
Порыв душистого сонета,
Где в каждом слове, — красота!
Душа буяет цветом рьяно,
Взлетает ввысь под небеса!
И окрыляет мысли пьяно,
Дарит надежды словеса!
Душа осеннего поэта
Кружит с листвою невпопад!
Он слышит музыку кларнета:
Грустит строфою в листопад.
Душа зимой заледенеет?
Взорвётся пламенем во льдах!
И отогреться вновь успеет
В благих мечтаньях и словах!
В весенних грёзах и мечтах...
В бескрайних рифмах и стихах...
30.10.2018 м. ЛЬВІВ, НАТАЛІЯ КАЛИНА
Чудесно! 
