Чи це усе?
Повільним кроком розум
врешті решт
якось дійшов до серця,
стиснув його
лещатами морозу
і мовив з докором:
- А ти несеш загрозу
пташині тій,
що невгамовно рветься
відчути спокій десь біля воріт.
... корилось серце б
розуму на славу
якби зима
в свої обійми взяла
і муркало б
мов біля печі кіт.
Життя - це СОН-?!
ЦЕ ходить на світанку
і навпіл ділить
те, що не подільне...
Думки свавільно
руйнують мозок:
... серця-гербери
зібрані в один букет
створили ідеальний
СИЛУЕТ...
Прокинься , пташко!
Ти не долетиш -
згориш від дотику!
І хай тріщать
всі кісточки у крилах :
ти їх ВІДКРИЛА!
... ЛЕТИ!..
Виконує серденько
місію Love you...
... My mind...
... I'm sorry...
... і це не все...
Нема початку й краю
поза межею сну...
Дякую, Колю. Приємно, що ти оцінив. Хотілося щось таке, щоб писати легко, без підрахунків, без правил, вільно... І щоб читач трішки подумав що й до чого...
Приємного вечора.
