Не звикай ні до чого, бо Звичка—
Завше Пан твій, а ти—Її Раб!
* * *
…Яблунево-пісенно—натхненний,
Кучеряво-ліричний Поет!
* * *
--«Галюники»--це хлопці, закохані у Галю!
* * *
Щонайперше в Дурнів лисіє потилиця—
Від занадто частого чухання її…
* * *
Сльози з очей по щоках течуть нарізно,--
Гірко зливаючись лиш на вустах…
* * *
…Духовно покалічені ще в зародках,--
Що ми могли у Світ цей принести?!
* * *
--Я—Чінгізхан! Іду війною,--
Щоб вам принести вічний Мир!
* * *
--Якщо ви в школі—перший хуліган,--
Можливо, що ви є майбутній Геній!
* * *
--І коли нарешті створені всі умови для роботи,--
Виявляється, що власне, і нема чого робить!
* * *
Лінощі й апатія—це стан
Накопичення нових енергій…
* * *
Від відсутності Любові—всі жахіття світові…
* * *
Хтось любить Бога, втіленого в Злі,
А я Його люблю—в Добрі-Любові…
* * *
Краса—річ відносна: для когось
І жаба зелена—красуня…
* * *
Повно в світі героїв шляхетних,
Та і злих не бракує, на жаль…
* * *
Юда не зрадив—лиш поцілував,
Пілат не розпинав—лиш умив руки…
* * *
З добрих намірів брукуй шлях запекло:
Доброта—найкращий шлях в люте Пекло!
* * *
--Краще буть Щасливцем невідомим,
Ніж бути відомим—та нещасним!
* * *
--Не конче мати хист шевця—аби пошитися у дурні!
* * *
--Якщо скрізь тебе геть посилають,--
То далеко ти можеш піти!
* * *
--Китай—авангард у боротьбі
За перенаселення Планети!
* * *
--Китаєць Китаянці жваво сова…
Наше життя—реальність тимчасова!
* * *
Без націоналізму—народ гине,
І з ним—заходить часто в глухий кут…
* * *
--Од вітру в голові—і вітер у кишенях!
* * *
«Завтра» настане невідворотно,--
Але де будемо завтра ми?!
* * *
Супер-модерний журнал:
«Людина—і Закон Джунглів»!
* * *
Еротичний журнал: «Курвісник»!
* * *
Найперша дурість—уважать
Себе за всіх мудрішим…
* * *
Вожді нікого не вбивають—
Лише підштовхують до вбивств…
* * *
Про людей окремих Вождям дбати ніколи:
Вони ревно дбають—про увесь Народ!
* * *
Дурних обдурюють,--аби
Хоч трохи розуму набрались!
* * *
--За всіх найхоробріший—Боягуз,
Який озвірів од переляку!
* * *
--Він винайшов новітню вибухівку…
Але не встиг дізнатися про це!
* * *
--Дайте мені Тисячоліття: я маю все обміркувать!
* * *
Загибель Світу починається—у знелюбовлених серцях…
* * *
--Наша шкільна «геометрична» лайка:
«Та розквадрат його (або—твою) гіпотенузу!!!»
* * *
Уміння прощати—це риса шляхетних,
А жадання помсти—риса ницих Душ…
* * *
…Деякі люди книжок не читають,--
Лиш для краси інтер’єру складають!
* * *
--Тут усі продажні: але різна
У сволоти кожної ціна!
* * *
--Скільки «Золота» плаває
На поверхні Сучасності!!!
* * *
Коли Нікчемності немає чим пишатись,--
Вона коштовним хвалиться вбранням…
* * *
Золото—і в купі гною—золото,
А багно—і в золоті—багно!
* * *
Творців проблем—аж світ кишить,
Вирішувачів—кіт наплакав!
* * *
--Всі Казки кінчаються трагічно:
Молодята потрапляють в Шлюб!
* * *
Все нездійсненне до тих пір,
Поки його не здійсниш…
* * *
Хоч стільки здійснено,--але
Нездійсненого—іще більше…
* * *
Не варто робити зайвих порухів
Тому, хто над Прірвою висить…
* * *
--Плету шовкову сіть з облесних слів—
І в неї чарівних ловлю Русалок!
* * *
--Плету шовкову сіть з облесних слів,--
Та і ловлю довірливих Ослів!
* * *
…Байдужі «Люди—Черепахи»:
Зачерепашені у власні «Его»…
* * *
«…Духовно покалічені Прогресом…»
* * *
«Вирази Дженні Рендлз»:
«Гравітаційний вальс Планет», «Іллюзія Реальності»,
«Фізика Ймовірності»…
* * *
Ми живем на рівні Вищої Свідомості,
А на цім—Фізичнім,--всього лиш існуємо…
* * *
Вічність пізнавайте у Любові:
В кожній миті любощів Вона!
* * *
Вдячність людська—найкращі гроші,
Бо це Любові гроші Божі…
* * *
Той, хто любить людей,--
Того люблять і люди,
А кого люблять люди—того любить сам Бог…
* * *
Декотрі люди живуть лише тим,
Що не дають жити іншим…
* * *
…Вони закуті у свої комплекси,--
Як давні рицарі—у залізо…
* * *
«Ч.Д.» --Краще вже манія величі,--
Ніж комплекс неповноцінності!
* * *
«Ч.Д.» --У спину плюють і б’ють—зазвичай
Тим, хто іде попереду…
* * *
«Ч.Д.» --Про те, що Він жив на світі,
Дізналися з його некрологу…
* * *
Різновір’я—одна з головних причин Війн,
А найперша із них—це жадоба Грабунку…
* * *
«…Духовні каліки Епохи Террору»
* * *
Ілюзорні міражі—можна ловить вічно…
* * *
До повік Недосяжного—можна вічно іти…
* * *
Можна вічно йти до Недосяжного—
Й вічно Неосяжне осягать…
* * *
Свою Шашіль має кожне дерево,
А Держава кожна—Бунтарів…
* * *
Від Дикунства до Цивілізації—шлях довгий,
Від Цивілізації в Дикунство—один крок…
* * *
Діти у Предків Злочинах—не винні,
Але, на жаль,--платить за них Повинні!
* * *
Щирий ворог---це той, кого
Не зумів ти зробити другом…
* * *
Тобі терпіння, ласки і щедрості забракло—
І замість друга щирого---ти ворога придбав!
* * *
Щонайтяжче карають—Невинних!
* * *
Найдошкульніше висміює---
Незаслужена Хвала!
* * *
Ніж—ніколи не об’єднує:
Він—шматкує все Ціле!—
Таку Місію він має,--
Чи це добре, чи це зле…
* * *
Одне кредо має Ніж:
«Ріж!»
І жадає, як лежить,--
Жить!
Він не винен, що такий
Тать:
Його Місія—все шма—
Тать!!!
* * *
Дожився до безглуздя: все безглуздо—
І жить, і накладать на себе руки….
* * *
Людський Розум, і людська Глупота—
Це два вічних дива на землі…
* * *
Якщо на вроду глянути відчужено,--
Вона може нам здатися потворністю…
* * *
Краса—це потворність, що нам до вподоби…
* * *
Що нам до вподоби—Краса,
Що не до вподоби—Потворність…
* * *
Краса не знає, що вона—Краса,
Якщо нема зачарування Нею:
Зачарування—дзеркало Краси…
* * *
Добро—будує, Зло—руйнує…
Тож безробіття в нас нема!
* * *
Життя—це вічний пошук їжі
Для свого тіла і Душі…
* * *
--Роману в нас не вийшло:
Пролог—став Епілогом…
* * *
Життя коротке, наче Афоризм,
Але за змістом—ціла Епопея…
* * *
Життя—мов безкінечний Серіал…
Цікавістю живеш: «А що там далі?!»
* * *
--Скажеш Правду—і знищиш
Всім душевний комфорт…
* * *
Нависає Катом над Душею Фатум:
«Натворила Зла ти ж?—А тепер заплатиш!»
* * *
Пильнуй сто років, пильнуй стооко,--
А Мить Фатальну—не встережеш!
* * *
Янгол Щастя—він же Янгол Смерті:
Мертві—вже щасливі назавжди!
* * *
Життя нас формує—життя й деформує:
Скалічить, як знає,--й само не впізнає!
* * *
Воістину: не обіцяй—і брехуном не будеш!
* * *
Не допитуйся Правди---не почуєш Брехні!
* * *
Історія створилась: Її творців не видно,--
Видно лише Тиранів—на купі кістяків…
* * *
В далині Історії видно лиш Великих,
Що стоять на плечах мільйонів Малих…
* * *
Життя—експромт, а Смерть—початок
Фундаментального Життя…
* * *
--Для жінок—я не хижак, а здобич…
Та навряд чи знайдеться Тигриця
Ласа на старого Осла Гриця!
* * *
--Нікому не потрібна ця голодрана воля:
Усім потрібна сита та затишна неволя!
* * *
Ніхто не топче так права Людини,
Як офіційні їх захисники…
* * *
«Думка якоїсь Кінозірки»
--Дитина—це серце Матері, відпущене у світи…
* * *
Жінки нас вибирають підсвідомо,--
Шукаючи батьків майбутнім дітям…
* * *
--Вона будила в моїм серці зоологічні почуття…
* * *
Для песиміста смерть—кінець життя,
Для оптиміста—лише брама в Інше…
* * *
Стала Людиною Мавпа—засобом думання й праці…
Хай же тепер працює, чухаючи потилицю!
* * *
Аморальна та Мораль, яка життю суперечить…
* * *
Добрий—в людях добро бачить,
А Злий—бачить лише зло…
* * *
--Хто мало чинить Зла—той добрий,
А хто—мало Добра,--той злий!
* * *
--Смієшся над мертвими?—Дивись,
Щоб не довелося ще їм заздрить!
* * *
Драма двох нез’єднуваних Ліній---
Золота трагедія Душі…
* * *
Бог—завше зі мною: бракує мені
Лише золотої Богеми…
* * *
Характерна риса Мракобісся—
Вічна заборона Астрології…
* * *
Важлива в людях політичність,
А не етнічність: був же Юда
Ісусові етнічним братом!
* * *
Вбивця Кохання—не Добробут,
А монотонно-сірий Побут…
Урізнобарвлюйте його!
* * *
--Будь-який свій біль благословлю Я:
Хай лиш моїм Любим не болить!
* * *
Можна замулить Рідне Джерело,--
Але воно в Душі таки-проб’ється…
* * *
Не окрадай себе—тоді й багатим будеш…
* * *
…Таке оце Вічне Коло, що Всесвіти обійма:
Немає і нас без Бога,--і Бога без нас нема!
* * *
Доля Поета—вірші, мов перли-сльози лить:
Поет—це Совість Людства, яка завжди болить…
* * *
--Зло—це Добро, що зроблене невчасно,--
І геть не так, як мало воно буть!
* * *
Релігія—це завжди облуда…
І тільки Любов—справжня Релігія!
* * *
«З Думок В.Бєзимянного»
* * --Своїх переконань я не приховую:
Вони відсутні в мене взагалі!
* * Політика—це каналізація
Для громадського невдоволення…
* * У вовчому світі—і гинуть по-вовчи…
* * Той, хто йде на гільйотину, штрафу не боїться…
* * *
--Риба шукає—де глибше, людина—де більше риби!
* * *
Якщо оргазму не сягнули шляхом сексу,--
То його досягають шляхом Сварки…
* * *
Де Історичний Злам—там і мізковий Звих…
* * *
…І знов у мене Ейфорія—як Увертюра до Депресії…
* * *
Треба свій народ любить,---інші поважаючи…
Чом же всі люблять себе,--інших зневажаючи?!
* * *
…Страшно подумать навіть: а якщо
Те, що вважав Брехнею,--щира Правда,
А те, що вважав Правдою,--Брехня?!
* * *
--Ти—порядна сволота,
Я—порядна сволота…
Головне—ми порядні усі!
* * *
Життя—ворушіння Бактерій
Під мікроскопом Вічності…
* * *
Чим менше коштов’я в Душі,--
Тим більше його на людині…
* * *
Батько всіх наших лих—наш нерозум…
* * *
…Прагнуть усі до верховин,--
Але вертають до підніжжя…
* * *
«Мир цьому дому!»--завше кажуть ті,
Що в дім наш лихо та війну приносять…
* * *
Не зациклюйся на житті: ця халепа—ще не остання!
* * *
Не так багато Людині треба—як їй бажається ухопить…
* * *
--Теоретично—ми усіх телесимо,
Але практично—всі телесять нас!
* * *
--За що тобі врізали по пиці?
--За те, що всім різав Правду в очі!
* * *
Кожна жінка в коханому любить
Своє любе майбутнє дитя…
* * *
Духовний клімакс—межовий період
Поміж палким життям—і доживанням…
* * *
--Ти жадаєш всього і негайно?!—
Тож негайно вставай—і працюй!
* * *
--Боротись—воно треба… Та ніхто
Ще не зумів збороти Фатум Долі…
* * *
Мрію—безумовно любиш,
А до Дійсності—звикаєш…
* * *
Мудрість цінують, а платять—за дурість…
* * *
Чужа мудрість не навчає—учить лише власний досвід…
* * *
На світ зродившись—звикаєш бути,
Померши,--звикнеш до Небуття…
* * *
Мудрість—це ложка солодкого меду,
Добута із бочки гіркого Досвіду…
* * *
Кожен має власне «Я»--і платить за нього…
* * *
Людина до всього звикає:
І до тьохкання солов’їв—
І до тьохкання кулеметів…
* * *
Ніхто не тримає собак, що гавкають на господаря….
* * *
Як Сірка годують—так Сірко і гавкає…
* * *
Життя—постійна непостійність,
Калейдоскоп одвічних змін…
* * *
--Удачі вам і щастя,--якщо ви
Творці добра, а не кати мерзенні!
* * *
Кожен обирає тільки те, що йому дає обрати Доля…
* * *
Минуле не мало б значення,--якби його помста
Не чекала нас у Майбутньому…
* * *
Майбутнє—це розплата за Минуле…
* * *
Сучасне—розплачується за Минуле,
Майбутнє—розплатиться за Сучасне…
* * *
Все добре—коли вчасне і помірне…
* * *
Люби людей—поки живі: мерців любити пізно…
* * *
Якщо життя—мучитель, то Смерть є гуманіст…
* * *
Одна зарада—краще, ніж тисяча порад…
* * *
Манія величі—хвороба нікчем…
* * *
Велике величань не потребує,
Зате мізерне так жадає їх!
* * *
Незаслужена хвала—гірше, ніж огуда…
* * *
Недооцінка—ображає, а перехвал—принижує…
* * *
Найотруйніша іронія—в незаслуженій хвалі…
* * *
Народна Мудрість—як музейне золото:
Всі ним милуються,--але не користуються….
* * *
Не треба їздить за три моря—аби побачити біду…
* * *
Чекай найгіршого—і не розчаруєшся!
* * *
В печерах наших Душ Дикунство живе й досі,--
Хоч і нечасто визирає з них…
* * *
--Життя таке, що розчаровує і найчорніших песимістів!
* * *
--Хто вірить у найгірше—той справжній оптиміст!
* * *
Втішайся—хоч як тобі зле: адже могло бути ще гірше!
* * *
В кожної Зони—власні резони…
* * *
Не присягай: присяги—контракти однобокі!
* * *
Утечеш з поля бою—не втечеш від ганьби…
* * *
Люди скрізь однакові—лиш звичаї різні…
* * *
Можна втекти від ворогів,--а де втечеш від себе?!
* * *
Щастя—можна прогавити, лихо—ніколи!
* * *
Божественне—лише Кохання,
Бо в ньому джерела Життя…
* * *
За метою—нова мета…
Наше щастя—не сталість, а пошук!
* * *
Хто служить благородним пориванням—
У того вітер свище в гаманці…
* * *
Найжахливіший убивця той,
Хто вбиває віру в Справедливість…
* * *
Ми рахуємо Час—хвилинами,
А він нас—цивілізаціями…
* * *
Знищиться й без тебе: ти створи хоч щось!
* * *
Хто умер—тому вже добре, хто ще вмирає—тому зле…
* * *
Чим більше кричать про Правду—
Тим менше слугують Їй…
* * *
--Цей Пісняр в сяйві слави купається…
Жаль, що пісня—Душі не чіпається!
* * *
Не вороги нам справжні вороги,--
А наші міжусобиці та чвари…
* * *
Тече потік Свідомості—з Нізвідки---в Нікуди…
* * *
Закон Щастя: чим більше ним ділишся—
Тим його стає більше у тебе…
* * *
Життя—бенкет на цвинтарі, танок на кістяках…
* * *
Все ми можемо—в межах можливого,
А за межі сягнути нам—Зась!
* * *
--Отак і живем: в однім ліжку тіла,
А Душі—на різних планетах….
* * *
Життя—мистецтво компромісу…
* * *
Все в житті могло б інакшим бути,--
Та інакшим бути не змогло…
* * *
В хащах мегаполісів—дичавіють Душі…
* * *
Міста—це ракові пухлини на тілі Матінки-Землі…
* * *
Цінною послугу роблять доречність і вчасність…
* * *
Лиха Душа—добра не пам’ятає,
А добра—забуває усе зле…
* * *
Нас не цікавлять люди, яких не цікавимо ми…
* * *
…Багатьох Облич не пам’ятаю,--
Але пам’ятаю людські Душі….
* * *
Не так розпинають за Вчинки—
Як за єретичні Слова…
* * *
Не зневажайте в жінці—Жінку:
Цього вам жінка не простить!
І люто вам колись помстить!!!
* * *
Поклик Шлунку чуєш краще, аніж Голос Божий…
* * *
Зігріла скрипка душі Дикунів:
Вони її на вогнищі спалили!
* * *
Зрозуміла усім без перекладу
Мова Музики й мова Кохання…
* * *
Добре все—коли все добре,
Але зле—коли все зле!
* * *
Чим менше думок—тим пишніша промова.
* * *
Зображення Лиха—накликає Лихо:
Краще у мистецтві Щастя малювать…
* * *
Кожне Зло—програмує Зло…
* * *
Мистецтву не варто зображувать Лихо:
Мистецтво—проекція у Майбуття…
* * *
Ворогів нажить—недовго, спробуй друзів наживи!
* * *
Ненависть—це Любов, обманута у своїх сподіваннях…
* * *
Легше звалить непохитне, аніж зломити гнучке…
* * *
Життя—це мить народження, і цілий вік вмирання…
* * *
Сила мужчини пропорційна любові жінки…
* * *
Можна бути чортом і в Раю,
Можна ангелом бути і в Пеклі…
* * *
Сяйво Щастя—усім до лиця…
* * *
У кожного своя Голгофа, свій Рубікон і Еверест…
* * *
Пісня Життя—це реквієм за нами…
* * *
Епоха страт і геростратів
Минула… Гульк!—і знов гряде!
* * *
Пастух пасе Отару,--бо мріє про шашлик…
* * *
Один—до рала, а сім—до сала!
* * *
Посадив—то плекай, а зрубав—то не плач!
* * *
На відстані усе дрібніє,
Зблизька ж—побільшується все…
* * *
З переїдку—нудно в світку!
* * *
Істинний геній життя—Посередність:
Тільки на ній і тримається Світ…
* * *
Головний рефлекс життя—Хапальний,
А головна фраза: «Дай мені!»
* * *
--Він замкнувся у собі, як у еміграції:
Кулемета має він—та не має рації!
* * *
«Ч.Д.» ---Пане, будь обережним зі своїм Рабом:
Завтра він може стать твоїм Паном!
* * *
Під зорею Жінки все твоє життя:
Вийшов—з лона Матері, підеш—в лоно Вічності…
* * *
«Ч.Д.» Люди гірші, ніж здаватись хочуть,
Але кращі, ніж здаються нам…
* * *
Минуле щезне разом з тими,
Хто береже його в Душі…
* * *
--Працював на совість,--якої не мав…
* * *
Смак м’яса—смак життя чужого,
Засмаженого на вогні…
* * *
Що може народити Демократія?—
Новітню Деспотію-Тиранію!
* * *
Надлюдей в Природі не існує:
Є у ній лиш Люди—і Недолюдки…
* * *
В гніві люди сліпі,--як і в сексо-пожаді…
* * *
…Він міг би у гніві убити людину,
Ба, навіть все людство,--лише не себе!
* * *
«Думка Ніцше»
--Панувать над Варварами може тільки Варвар…
* * *
Світом панує Ілюзія, світом панує Надія…
* * *
Бійся хижих ходячих Мерців
Зі скляними очима Фанатиків!
* * *
Мудрі—мають рацію… Але
Злі Вар’яти—мають кулемета!
* * *
--Після смерті—що завгодно, Боже,--
Тільки б не народження нове!!!
* * *
Всі речі чогось варті лиш тоді,
Коли в них є сентиментальна цінність…
* * *
Сентиментальна цінність речей—
Вища за матеріальну…
* * *
Справжній король Життя—це Блазень:
Король—всього лишень об’єкт
Для невмирущих кпинів Блазня!
* * *
--Вони мене ненавидять, вони мене ладні вбити,--
Отже, я маю рацію і правду кажу гірку!
* * *
…Він не дивився Правді в очі—
Він Їй у гузно зазирав!
* * *
Життя—це вічна небезпека:
Завше в безпеці—лиш мерці!
* * *
--Хоч вони й мають рацію,--
Та я маю кулемета!
* * *
--Вертатись назад—це недобра прикмета…
А якщо вертаєш—із Реанімації?!
* * *
У кожного—своя, обридла іншим,--платівка…
Тож вчасно зупинять умій свій програвач!
* * *
Слону тяжко зрозуміти філософію Мурахи,
А Мурасі—зрозуміти філософію Слона…
* * *
Логіка—це політ Стріли…
А Стріла—не летить зигзагами…
* * *
Час не старіє—старіємо ми…
* * *
--Я люблю увесь Шедевр, а вони—лише фрагменти…
* * *
Цинізм—то є невихована Щирість…
* * *
Шукай—і знайдеш все! …Крім того, що шукаєш…
* * *
Минуле—це постаріле Майбутнє,
Бо Час є віковічний Колобіг…
* * *
Страховиськ у Природі не існує:
Вони живуть в печерах наших Душ…
* * *
Необачному й Бог не пробачить:
Як прогавив багно—то пірнай!
* * *
Хто швидко йде—той мало помічає…
* * *
Поки мовчав, гадали---Мудрий…
Заговорив—Осел Ослом!
* * *
Поплачеш—і легшає, бо зі сльозами
Виходить із тіла шкідливе усе…
* * *
--Око—за око, свиня—за свиню!
* * *
Що є гірше за бідність?—Лиш убозтво Душі…
* * *
Наше Щастя—лиш фантом, золота примара,
Що спливає завше геть, як у небі хмара…
* * *
В Природі немає Краси і Потворства—
Це все категорії наших смаків…
* * *
Покидьки—усе переживуть…
Їх і оспівають графомани!
* * *
…Пожив між брутальних Повій—
Забув про божественність Жінки…
* * *
Нове народити—жада!
Та страшно—потвор народити…
* * *
Зачинали—Красу, а зродили—Потворність…
* * *
Люди нелогічні,--бо їм так зручніше…
* * *
Всі люблять правду про інших,--
А хто любить правду про себе?!
* * *
Не лізь у Безмежжя: безмежне воно!
* * *
Скільки Істот—стільки й правд:
В цьому і є вища Правда!
* * *
Вулкан—не ДОТ: не грай Матросова!
* * *
Ми всі у Вічності,--як Мухи в пляшці…
* * *
В усіх смертей—один діагноз:
Вони спричинені життям!
* * *
Буття керується доцільністю,
Його ж мети—нам не збагнуть…
* * *
Ми всі—місточки-кладочки
З Минулого—в Майбутнє…
* * *
Все мусить знищитись… Інакше—
Що будуть Внуки будувати?
* * *
Те, що для нас—Епоха, для Вічності—лише мить…
* * *
Фортуниста доля судилась не всім…
* * *
Якщо ти ворог сам собі—хто ж буде тобі другом?!
* * *
…Він ревнував Її до кожного
Твердо стоячого стовпа…
* * *
--Не можу вуст Коханій цілувать,--
Цілую чарці вінця кришталеві!
* * *
Якщо й воювать—то за слабшого:
Ганебно безсилого бить!
* * *
…Така дрібна біда моя маленька—
В безмежнім океані бід людських…
* * *
Брехня—це вигадана Правда…
* * *
Хто живе злобою та гнівом—той спопеляє сам себе…
* * *
Юність—країна мрій, Старість—країна спогадів…
* * *
Добрий гумор—до лиця усім,
А злоба—нікому не пасує…
* * *
--То не Королева, що не має почту!
Любиш Королеву—не ревнуй Її!
* * *
Кожен радіє по-своєму,
Болить же—однаково всім…
* * *
--Врятуй нас, Боже, від «Захисників»,--
А ворогам самі дамо ми раду!
* * *
Жінки легкої поведінки—
По кишені лиш хлопцям легкої наживи!
* * *
Проституція—це справа честі Повій!
* * *
Чим солодше обіцяють—тим гіркіше подають…
* * *
Чим наївніші Миші—тим жирніші Коти!
* * *
Розчарування—це постаріла Надія…
* * *
Пізнання Світу—наче біг на місці:
Чим більше пізнаю—тим менше знаю…
* * *
Все починається з Нуля—Нулем усе й кінчається…
* * *
--Не кажи «Гоп!»--допоки не гуркнувся у гроб!
* * *
Віртуальний Унітаз Історії—
Все, що вкинь,--ковтає залюбки…
* * *
…А Боже Обличчя складається—
З мільярдів наших облич…
* * *
Слова—дурниця: головне—
Їх мелодійність потаємна…
* * *
Щоб розпочати Столітню Війну—
Сто Віслюків не потрібно:
Достатньо і двох Недоумків!
* * *
Істинна будь-яка Віра, сутність якої—Любов…
* * *
Краса—в усі часи Краса,
Як і Мерзота—скрізь Мерзота…
* * *
Ми усі не ідеальні: Ідеальний—лише Бог…
* * *
Мовчання усіх робить рівними—
І йолопів, і мудреців…
* * *
Життя—вічна мука: мільйони сторіч
Розіп’яті ми на хрестах протиріч…
* * *
Я міг би йти кожною з тисяч доріг,
Та йду однією—своєю…
* * *
--Будь мені метою золотою,--
Щоб я вічно міг до Тебе йти!
* * *
Любов—обожнює Красу,
Краса ж—Любові прагне…
* * *
Хто змальовує катастрофи—той на Світ накликає їх…
* * *
Сто років два народи за поле воювали:
Сто років замість жита на полі ріс бур’ян…
* * *
Один—за всіх не створить, а всі—за одного…
Бог є в усіх Істотах: там і шукай Його!
* * *
Кожен з нас у чомусь—йолоп, а у чомусь—геній…
* * *
Од Вічної Оселі—до Вічної Оселі…
Життя—це вічне Коло, одвічні каруселі…
* * *
П’єсу граємо прадавню—перед вічними Зірками…
А Зірки—наче софіти, наче очі кінокамер…
* * *
Всі газети пишуть Правду—
І ми знаємо—Чию…
* * *
Муж і жона—це лук і тятива,
Дитя—стріла, яка летить в Майбутнє…
* * *
З перигею—в апогей, з апогею—в перигей…
І нема кінця і краю вертії оцій—Агей!
* * *
Революція—кровожерний Ідол!
* * *
Є тільки дві Нації—Люди і Нелюди…
* * *
Можливості наші—обмежені,
Бажання—не мають меж…
* * *
Щасливий той, чиї бажання
Завжди з можливостями в згоді…
* * *
«Не сотвори собі Кумира!»--мовив Бог,
І сотворив Людину недолугу…
* * *
Пляшка вина—цінніша за легковажну жінку…
* * *
Пересичені красою—потай мріють про потворство,
Пересичені потворством—завше мріють про красу…
* * *
Афоризми—це романи, з яких витиснуто «воду»…
* * *
Нуль—образ Зачарованого Кола…
* * *
Ми всі—нулі, а Одиниця—Бог…
* * *
Зосередься на хвилині: Вічності—не осягнеш!
* * *
Щастя—стан духовного сп’яніння,
Але п’яним все життя не будеш…
* * *
Щастя—п’янить, а Лихо—витверезвляє…
* * *
Те, що забув у щасті,--згадається у горі…
* * *
Голодному Щуру слід знати,
Що найсмачнішим пахне—в пастці…
* * *
Для зайвих витрат—гроші завше знаходяться…
* * *
Завжди вистачає і часу, і грошей—
Щоби наробити дурниць…
* * *
Життя—мов карусель: покрутишся—
І злізеш там же, де й сідав…
* * *
Життя—це одвічна гонитва за Обрієм…
* * *
Іллюзії—хліб Душі…
О, Старість,--пора безхліб’я!
* * *
Оціниш—тоді, коли втратиш…
* * *
Як маєш голову---то добре й голому…
* * *
До злочину людину спонукають
Або жорстокі обставини, або фатум долі…
* * *
Зірки гарні—тільки здалеку,
А зблизька—планетки сірі…
* * *
Споріднює—дух, а не кров…
* * *
Мало бути просто зрадженим,--
Треба бути ще й розп’ятим!
* * *
Взаємна «ввічливість»: нагидив,--
Тобі нагидили також!
* * *
Відчуєш і ти себе «Богом»--
Як зрадять тебе й розіпнуть!
* * *
Щастя—хутко забувається,
Лихо—довго пам’ятається…
* * *
«Ч.Д.» --Ніщо так не змінюється швидко—
Як Історія—в книжках Істориків!!!
* * *
Ворожнеча—як хвороба: чим давніша—тим сильніша…
* * *
Невдача полягала—в надмірності удач…
* * *
Перше ніж залізти у болото,--
Подумай,--як з нього вилізати…
* * *
Перше, ніж почати бій,--подумай
Якими дорогами ти будеш
У разі поразки відступати…
* * *
--Він—щирий Кат: вкладає усю Душу
У вибивання Душ зі своїх жертв!
* * *
Світом володіє той, хто має
Усю інформацію про Світ…
* * *
«Думка Ерми Бомбек»
Божевілля—спадкова хвороба,
Що батьки дістають від дітей!
* * *
Всі ми тут приречені на смерть,
Але смерть—це Вхід у Життя Вічне…
* * *
«Думка Арістотеля»
Чим коротший розум—тим довший язик…
* * *
«Думка Франкліна»
Троє можуть зберегти секрет—
За умови, що з них двоє—мертві…
* * *
«Думка Гельвеція»
Під прапором Заздрості, мов на параді,
Йдуть Чорні Інтриги, Злі Наклепи й Зрада…
* * *
«Думка Солона»
Той, кого багато хто боїться,--
Має сам боятись багатьох…
* * *
Той, кого ще в лоні Мати не любила,--
Доброї любові в світ не принесе…
* * *
Справжній Автор шедеврів—Бог,
А митці—лиш Його співавтори…
* * *
Найелітарніше з мистецтв—мистецтво жити мудро…
* * *
Необхідне давно в них є:
Їх з’їдає пожада зайвого…
* * *
Не тішся смертю своїх ворогів:
Можливо, ти іще їй заздрить будеш…
* * *
Мистецтво—це розвага приречених на смерть…
* * *
«Думки з Агні-Йоги»
* * Злі думки і слова нищать усе живе,--
Навіть речі вкривають отрутою…
* * Думка—річ матеріальна, бо вона—енергія…
* * Аура—справжній паспорт людини…
* * Гнів руйнує нашу ауру,--убиває Душу й тіло…
* * Добрі Душі—Світло випромінюють,
А злі Душі—множать лиш Пітьму…
* * Любов—множить Любов,
А Злоба—множить Злобу…
* * Старе Зло треба прощати,
Щоб Майбутнє не труїти,--
Бо жадання Зло помстити—
Знов оновлює Його…
* * Безлюб’я—це відлученість від Бога:
Кого Любов не живить—хворий той…
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
* * *
Бажань завше більше, ніж справжніх потреб…
* * *
«Зіркова хвороба»--це всього лиш
Вельми делікатна назва Хамства…
* * *
Невинних карають за те,
Що не спромоглись завинити…
* * *
…І збагнув, поживши, я слова тепер ті:
«Життя—це усмішка на обличчі Смерті…»
* * *
Веде кудись Доля, а куди—не каже…
І скачи ти, враже,--як Пані накаже!
* * *
Як Змія стоголового із Казки,--
Злочинного Спрута убить не можна:
Йому лиш можна відтинати щупальця,
Які казково відростають знов!
* * *
Скинеш Пана—сам Паном ставай!
А який з тебе Пан, Голодранцю?!
* * *
Слуги—то є пани своїх Панів,
Заховані в удавану покору…
* * *
Уникай перемог і поразок—
Рівнокрило лети: не воюй!
* * *
--Не приносьте Війни до моєї домівки,--
Щоб до вашої я не приносив Її!
* * *
…Існують Йолопи для того,
Щоби Розумних годувать!
* * *
Дзеркало Душі нашої—
Ставлення інших до нас…
* * *
З дурною головою—нема ногам спокою…
Нема і нам розвою—з Елітою такою!
* * *
Батько нашої Мудрості—Досвід,
Мати нашого Досвіду—Дурість!
* * *
Як старий Дім ламають—ламається лиш цегла…
Як старий Лад ламають—ламаються хребти…
* * *
…Чудернацький Котячий хвіст—
Мов рухлива антена Всесвіту…
* * *
В житті, чи то за межами життя—
У Вічності усі ми пробуваєм…
* * *
Інтуїція—лоцман у життєвому морі…
* * *
«Інтернет»--це Всесвіт у мініатюрі…
* * *
…В Минуле не повернеться ніхто,--
Щоб задушить Тирана ще в колисці…
* * *
Не благайте Месій у Бога:
Зазвичай—Він Тиранів шле!
* * *
--Я, звісно, непостійний у постійності,--
Зате ж—у непостійності постійний!
* * *
«Нікому і нічого—ні доброго, ні злого!»--
Якби так змога жити,--не став би я тужити!
* * *
Є багато охочих ділить наші прибутки,--
Та немає охочих наші збитки ділить!
* * *
Хто не провів життя в обіймах жінки—
Той закінчить його у Божевільні…
* * *
--Сьогодні був у мене День Принижень:
Як Єзус на хресті, журився Я…
* * *
Забудь: нема на світі волі!
Вільний цілком—лиш вітер в полі…
* * *
…І Королі, і їх підлеглі—
Лиш пішаки у Грі Небес…
* * *
Те, що для одних—чесноти,
Те для інших---вади…
* * *
Для когось ти—свій, а для когось—чужак,
Для когось ти—здобич, для когось—хижак…
* * *
Хто запанує над собою—отой на світі справжній Пан!
* * *
Мільйонери, хворі на жадіб’я,--
То у Бога—вічні Жебраки!
* * *
Ти собі—лиш поїзд, Доля ж—твої рейки:
Хочеш чи не хочеш,--а котись по них!
* * *
Врода—годує замолоду, сила—до старості,
А розум—до самої смерті…
* * *
Не осягнувши крайнощів,--
Не знайдеш золотої Середини…
* * *
Чого варта тілесна цнота,
Якщо думка—остання Повія?!
* * *
Юність—це країна Мрій, з якої ми
Мандруєм у країну Спогадів—у Старість…
* * *
Які народи—такі й вожді,
Які вожді—такі й народи… (Ця формула, напевне,--неправильна!)
* * *
Грабіжники з великих крісел—
Не кращі за грабіжників з великої дороги…
* * *
«Дорога Життя»
--Ви звідкіль?
--Та Звідтіль!
--А куди?
--Знов Туди!
* * *
Умирають люди—злі і добрі,
А Добро і Зло—живуть повік…
* * *
Революція кінчається—бійкою її вождів…
* * *
Якщо Диявол такий вседіяльний,--
То що тоді на світі робить Бог?!
* * *
Агенція «Брехейшен Корпорейшен»…
* * *
Рішучий—хто не думає про наслідки,
Хто думає—вагається завжди…
* * *
Щоб нових сягнути берегів,--
Треба від старого відштовхнутись…
* * *
--Я пробачу те, що ти—поганий:
Лиш, будь ласка,--гіршим не ставай!
* * *
Кохання—унікальне Божество:
Є в Нього й крила—і гіллясті роги!!!
* * *
Царі—на трон, а ми—на хрест!
* * *
Усе розсудить Вічність!
Та Їй—байдуже все…
* * *
Зморшки—це малюнок всіх доріг життя,
Що зафіксувались на обличчях наших…
* * *
Всі ми—невільники, прикуті ланцюгами
До вічних забаганок своїх «Я»…
* * *
Де не живе Любов—там не живе і Щастя…
* * *
В кожному Початку сховано Кінець,
Як і в Кінці кожному—сховано Початок…
* * *
В цім Світі ідеальне—лиш слово «Ідеал»…
* * *
«Думка Франкліна»
…Життя на попіл згоря, як ватра:
Одне Сьогодні—варте двох Завтра!
* * *
Невідомо де Він є—Комп’ютер Космічний,--
Але певно, що десь є—і до того ж—Вічний!
* * *
Головний ворог Людства—його власне Невігластво…
* * *
Синтез і Еволюція---два рушії Прогресу…
* * *
Можна нищить носіїв Ідеї,--
Та Ідею неможливо вбити,--
Бо Вона духовна й невмируща…
* * *
Всі ми є вільні Душею,--
З клітки старої вирвавшись,--
Та наша воля—це тільки пошук нової Клітки!
* * *
Нагидили трохи безумні Епохи…
Нічого: Історія—все підмете!
* * *
Життя—це спроба вижити у кратері Вулкану…
* * *
Чим живу Я?—Минущим—у Вічному,
А в Минущому---Вічним живу…
* * *
Ми залежимо від Обставин, які створюємо самі…
* * *
--О, ні: це вас люблю не я,--
Це Бог вас любить---моїм серцем…
* * *
--Не люблю вас не за те, що ви погані,--
А за те, що стати Кращими не хочете!
* * *
--Він «Добрий»: врятував мене від смерті,--
Щоб я іще помучивсь, живучи!
* * *
Чортів шукайте—у Раю, а Янголів—у Пеклі…
* * *
Найдорожчий скарб—Радість, подарована Друзям…
* * *
…І треба з’їсти бочку Гіркоти,--
Щоб оцінити ложку Насолоди…
* * *
--Ти диви: один упертий Факт—
Захитав пануючу Теорію!
* * *
Ми живемо—чи граємо в життя?
Ми даємо—чи тільки удаємо?!
* * *
--Яка статура! Яка постава!—
Хвалив натхненно Слимак Вужа…
* * *
Що дозволено Блазню—те—Зась!—Королю…
* * *
…Про овець Пастух забув:
Пас Дівчат очима!
* * *
То занадто мало—жить собі на радість:
Треба, щоб до того—й людям на добро!
* * *
Життя—це кривава Трагедія,
Одягнута в шати Ідилії…
* * *
«На полі Бою…»
…Закривавлені лежать, мов те клоччя вати…
…Може, хлопці, хоч тепер годі воювати?!
* * *
--Великий Чінгізхане, ти підкорив світи,--
Героєм був учора! …А де сьогодні Ти?!
* * *
Усі перед Великим схиляють чола ниць,--
Забувши, що Велике—складається з Дрібниць…
* * *
Надія нам брехатиме до смерті…
Та ми вже не дізнаємось про це!
* * *
Заховалася в печаль радість моя тиха…
Нема лиха без добра---і добра без лиха!
* * *
Життя—трагедія, яку треба програти з гумором….
* * *
Те, що коїться в Умах,--жахливіше, ніж Реальність…
* * *
Цитати з порожнечі, уривки з Неяви…
* * *
«Із Ніцше»
…Це плазуни, що люто ненавидять всіх крилатих…
* * *
--Не люблю я—Мороку й мороки!
* * *
…А сьогодні в мене—День Дурниць:
Роблю за дурницею—дурницю!
* * *
Людство працьовите—як мураство Боже:
Де візьметься дружно—зрушить гори зможе!
* * *
…Приходить Лихо—саме тоді,
Коли здається, що вже минулось…
* * *
«Гігієна—передусім!»--сказав Понтій Пілат Юрбі,
Умиваючи свої руки…
* * *
--Хочеш обманути?—Скажи правду,--
Але так ту правду розмалюй,
Щоб усі сказали: «Та він—бреше!»
* * *
--Слово честі,--брешу я щиро!!!
* * *
Життя не любить слів «Учора» й «Завтра»,--
Йому важливе лиш одне—«Сьогодні»!
* * *
Життя не любить слова «Потім»,--
Йому важливе слово—«Зараз»!
* * *
Бог є скрізь, бо Світ увесь—Твір Божий:
Що не полюби—в усьому Бог!
* * *
В житті чимало речей поганих…
А втрата Віри—найгірша з них…
* * *
Постріли з Минулого—вражають Сучасне…
* * *
--Атлет «під мухою»--упав…
Ох, дужий звір—та «Муха»!!!
* * *
Бог у нас присутній—Совістю й Любов’ю:
Якщо їх продати—то й Бога продать!
* * *
Народження і Смерть—дві Вічні Брами:
Перша—з Нізвідки, друга—в Нікуди…
* * *
Шлях життєвий—ну і ну!—з Таїни—у Таїну…
* * *
…Так багато Комах метушливих,--
Що за ними не видно Слонів!
* * *
…Я не люблю оцю,--жорстоку і криваву—
Країну Тут: я вірую у Світлу
І лагідну до Всіх—країну Там!
* * *
Війну починають—Вожді,
А кров проливають—Народи…
* * *
--Та Він—просто Геній,--
Без літери «Е»!
* * *
Всі думки—вже здійснені віртуально---Вчинки…
* * *
Є речі страшніші за смерть:
Це—вічна Ганьба і Зневага…
* * *
--Я—Чеченець, без першого «Че»,--
А відтак—бунтівливий Ченець!
* * *
Нема нам на світі затишку ніде:
Він—лише в обіймах тих, кого ми любимо…
* * *
Нещасні всі тверезі—в житті, що є Обман…
Щасливі—тільки П’яні, бо в мізках їх—Туман!
* * *
--Кохання у них—минуще,
А чвари—довічна річ!
* * *
Тільки Бог—воскрешає мертвих
І збавляє життя—живих…
* * *
Всі хвороби лікує Любов,--
Як усі накликає Безлюб’я…
* * *
Яким би міг прекрасним бути Світ,--
Якби всі люди в нім були прекрасні!
* * *
У кожного є щось, чого немає в тебе,--
Та є і в тебе те, чого нема в усіх!
* * *
Навіки забудь сподіванки на краще:
Благай—аби гірше у Світі не стало!
* * *
Черепи летять,--а Хтось рахує прибутки…
* * *
--Вища Раса—це та, яка опинилася нині Зверху!
* * *
--Я ненавиджу Кривду,--а вона
І є основою Світобудови!
* * *
Хто збреше раз—тому нема вже віри,
Хто зрадив раз—той зрадник назавжди…
* * *
Вичерпувать кухлем Океан,--
Як і закорковувать Вулкан,--
Може, й героїчно,--та безглуздо!
* * *
Сентенції мудрі нікого не вчать,--
Бо кожен живе своїм розумом…
* * *
Хто негідник ще у генах—
Той негідник і в житті…
* * *
Важко відчувати вдячність до людей,
Що до тебе щедрі—за чужий рахунок…
* * *
Між людей з низів—порядних більше:
Золото завжди—лежить на дні…
* * *
Розумні—на Дурних не ображаються,--
Тому, що мають розум в голові…
* * *
«Думка Ларошфуко»
--Хто ненавидить—завше нижчий
За ненависника свого…
* * *
Справжня Любов—ніколи не вмирає:
Що вмерло—те Любов’ю не було!
* * *
Деколи зрадою буває і мовчання…
* * *
Людина людині—собака,
Собака людині—друг…
* * *
Чи може зродити вродливі обличчя
Кохання бридких і негарних облич?
* * *
--Якщо вам наобридла дружина,--
Закохайтеся в неї ще раз!
* * *
--Якщо чоловік завів коханку,--
Зраднику Суперницею станьте:
Закохайтесь в ту Коханку й Ви!
* * *
Дай Дурням скрипку Страдіварі—
Вони розпалять нею піч!
* * *
Там, де є мудрі Газди,--там завжди і гаразди,
Де нема добрих Газд—завше все негаразд!
* * *
Бог добра Лихому не дарує,
А якщо й дарує—то на лихо…
* * *
--У багатстві—всі мене полюблять…
Ти мене—у злиднях полюби!
* * *
Не треба заздрити нікому,--
Бо в кожного своя біда…
* * *
Всі люди варті співчуття—
Не треба заздрити нікому…
* * *
Все, що здаруєш іншим,--ти подаруєш Богу,
А Бог тобі поверне сторицею твій дар…
* * *
Щоб ствердити себе—не треба
В багно затоптувати Світ…
* * *
--Дай Закоханим крила—і вмить
В небесах не лишиться ні Зірки!!!
* * *
--Янгол цей рожевий—незвичайний трішки:
З кучерів у нього виглядають ріжки!
* * *
«Чиясь Думка»
--Тварини—милі друзі: люб’язно заграють,--
І нас не критикують,--й питань не задають!
* * *
--Звісно, Бог допомагає!
І насамперед—Жерцям!
* * *
--Чому я не добрий Самарянин?—
Бо не маю власного Осла!
* * *
Є і люди—мов собаки:
Чим дрібніші—тим вредніші!
* * *
--Я не люблю зображення Розп’яття:
Я символи Страждання—не люблю!
* * *
Для тих, що живуть Війною,--
Грабунок і Вбивство—Чесноти…
* * *
--Судити треба тих, хто Злочин спричинив,
А не того Осла, який його вчинив!
* * *
Заздрісник—це той, кому недобре
Завше, коли дуже добре вам!
* * *
…Навіть дужі Володарі Світу—
Лише вічні раби своїх Доль…
* * *
--Тоді, коли на думку нічого не спадало,--
Якраз мені і впала цеглина на чоло!
* * *
Люди завше заздрять—коли інших люблять,
Та чомусь не заздрять—коли інших б’ють!
* * *
Краще щирі вороги,--ніж фальшиві друзі…
* * *
Оптимізм Гробаря: «Цей Мерлець—не останній!»
* * *
--Я прощаю тобі твою Зраду:
Адже це—твоя Місія, Юдо!
* * *
…Лиш один маленький Камінець
Може спричинить Обвал у горах…
* * *
--Нам теж є чим пишатись: хто на світі
Ще має стільки Зрадників, як ми?!
* * *
Чорні Злидні—плюс Приниження,--
Вибухова суміш Війн…
* * *
Нас вабить завше те, що недосяжне,
А те, чого сягли,--втрачає чар…
* * *
Одні—шкодять лиш собі,
А інші—ще й Світу!
* * *
--Зважай не дуже, Друже, на те, що говорю:
Коли сварю я інших—я і себе сварю!
* * *
Розумні думки з’являються—
Коли вже наробиш дурниць…
* * *
«Жарт Євгена Микунова»
--Хворі Лікарів не люблять:
Вони люблять—Медсестер!
* * *
--Кожній пляшці Горілки хочеться
Комусь вилити свою Душу!
* * *
--Якщо сказать більше нічого,--
Значить, пора наливать!
* * *
Пройдисвіти—це мандрівники,
Що мандрують по кишенях дурнів…
* * *
Біда—однаково гірка в усі часи—для всіх…
* * *
--Били так, що іскри з очей сипались…
О, яскраві спогади життя!!!
* * *
«З Думок Богомила Райнова»
* * Сон—це молодший брат Смерті…
* * Коли немає сенсу жити—
Можна прожить найдовший вік…
* * *
--Я люблю розмовляти з людьми—
Переважно у формі монологу…
* * *
--Люблю розмови з мудрими людьми,--
Коли я говорю,--а вони мовчки слухають!
* * *
Ряса—не робить людину Ченцем,
Як і вбрання арештанта—Злочинцем…
* * *
Деколи досить помовчати—
Аби почути одне одного…
* * *
«Девіз Олігархів»:
--Україна у нас—одна!
Та для всіх вас—Її не вистачить!
* * *
«Думка Убивці»:
--Кого без мук убив—тим і добро зробив…
А глянеш на живих—у всіх у мізках звих!
* * *
Життя після смерті—краще,
Ніж смерть—іще при житті…
* * *
--Я страждаю—отже, ще живу!
* * *
«Чиясь Думка»
--Юдофобія—це фактор зміцнення юдо-нацизму…
--Юдофобія—дитя юдо-шовінізму…
* * *
--Не ми замовляли цю музику,--
Та нам довелось танцювать!
* * *
--Пристойність—це вміння мовчати
Про те, що подумали ви…
* * *
…Буває вбивство—як милосердя,
І милосердя, що гірше вбивства…
* * *
…Я лиш одну експансію люблю—
Експансію Братерської Любові!
* * *
Не давайте чужій енергетиці
Руйнувати стосунки свої…
* * *
Позитивній Людині злом зашкодити важко…
* * *
Щастя іде циклами: не треба
Назавжди зациклюватись десь!
* * *
«Чиясь Думка»
Розумні—це ті, що гроші
Своїм заробляють розумом,
А мудрі—це ті, на кого розумні оті працюють!
* * *
…Співанням гімнів патріотичних
Свою Вітчизну не порятуєш:
Її можливо порятувати
Лише офірним своїм трудом…
* * *
--Усі цураються мене:
Для чистих—я брудний занадто,
А для брудних—занадто чистий…
* * *
Напівправда зазирнула у свічадо—
І уздріла в нім Напівбрехню…
* * *
Більшість людей гине через власну дурість,
В ній же—і коріння більшості хвороб…
* * *
--Від чого Він помер?
--Читайте на вінках:
«Від жінки»,
«Від дітей»,
«Від друзів»,
«Від парткому»…
* * *
--Незрідка роль стріли Амура
Виконує товстий гаман…
* * *
--Щоби зрозуміть, що ти щасливий,--
Прочитай «Архіпелаг ГУЛАГ»…
* * *
Багатьом Буревісникам крила обтяв,
Багатьом Прометеям серця розірвав
Зевс Вусатий, подовбаний віспою…
* * *
Аферист, по суті,--Ілюзіоніст:
Дурні йому платять за його мистецтво!
* * *
Трудящий люд годує Дармоїдів:
Себе не в змозі він прогодувать!
* * *
--Боротьба з Голодом триває!
Голодних—меншає щоднини:
Вони любенько мруть та мруть!
* * *
--Чи багатьох утримала б від злочину мораль,--
Якби не гальма страху відплати-покарання?!
* * *
…Катуючи братів,--братаються з катами…
* * *
Те, що діди сіють,--те онуки жнуть…
* * *
Ганчір’яні Душі: спалахують щастям—
Лишень як придбають ганчірку нову!
* * *
Наш характер породжує наші хвороби,--
А хвороби, відтак, коригують характер…
* * *
--Мав Тато час, бажання і натхнення…
Ось так на світі і з’явився я!
* * *
Якщо чогось я не можу—то і не обіцяю,
А, як обіцяю,--виконую, навіть якщо і не можу!
* * *
Лиш дві речі—Книгу і Колиску
Я хотів би людям залишить…
* * *
Найкраща та красуня, що вибирає нас…
* * *
Не запам’ятовую облич—
Я запам’ятовую лиш Душі…
* * *
Сто літ гупали в мур—і намарні зусилля!
А як час надійшов,--мур без вітру упав…
* * *
Хтось хоче жити—але вмирає,
Хтось хоче вмерти—але живе…
* * *
Де немає Жінки—там нема інтриги,
А де Жінка—тане навіть брила криги…
* * *
Колегіальна безвідповідальність…
* * *
Цивілізованість—це ввічливе дикунство…
* * *
--Кажу—що думаю, а думаю—що бачу,
А бачу скрізь лише гризню собачу!
* * *
--А я завжди—в СПРОТИВній формі!
* * *
Всі мрії збуваються—та навпаки…
Тож мрій лиш про те, чого ти не бажаєш!
* * *
Між усіх жанрів я люблю два «А»:
Дотепні Афоризми й Анекдоти…
* * *
--Я так тебе люблю! А ти?
--І я також себе кохаю!
* * *
Життя—це політ над безоднею Смерті,
В яку—так чи інак,--ми всі впадемо…
* * *
Любов—це мова міжнаціональна:
Це мова Бога, зрозуміла всім…
* * *
У Довір’я входять лише раз,
І лиш раз—навік—з нього виходять…
* * *
Бульба свою люльку загубив…
Б’ються всі—за Сталінову люльку!
* * *
Життя—вогонь і вітер, а слава—дим і попіл…
* * *
Вирок Долі—касації не підлягає…
* * *
Перш, ніж ушляхетнювати Світ,--
Треба ушляхетнитись самому…
* * *
Покращувати Світ часто беруться—Виродки…
* * *
На світі Справедливості немає,
Є тільки Доля—добра або зла…
* * *
Хоч куди і хоч як не їдь,
А кінцева зупинка—Вічність…
* * *
У доброго господаря—і сніг не пропаде…
* * *
Завше є потреба в Зомбі й Камікадзе…
* * *
Деколи краще накивати п’ятами,
Аніж безглуздо накладати головою…
* * *
Либонь, Творець—любитель Серіалів:
Життя—це ж безкінечний Серіал!
* * *
Розумні воюють за гроші,
А дурники—за Ідею…
* * *
Гараздів мав—де й діть не знав…
Обсіли Злидні—з’їли за три дні!
* * *
Ой, достатку мав—де й подіть не знав!
Вдерлись в хату Злидні—З’їли все за три дні!
* * *
За бандитів страшніші—лиш бандити в мундирах…
* * *
Людина зі зброєю є гуманіст,--
Якщо гуманізмом є вбивство…
* * *
Сокровенне кредо Сталінізму:
«Геноцид—апофеоза Гуманізму!»
* * *
Найкращий твій друг—ти сам,
І ти ж—свій найгірший ворог!
* * *
Всі скарби мандрівного Філософа—
Його Розум, Серце та Душа…
* * *
Чорт підносить—гонорово,
А Бог—скромно подає…
* * *
Живемо незле ми—доленьку не лаєм:
Створюєм проблеми—а тоді долаєм!
* * *
Коні поводились по-лицарськи,
А їхні вершники—по-свинськи…
* * *
Звірі –були людяні, а люди—звіріли…
* * *
Безліч років на Людину оберталася людина,
А на Звіра вона може перекинутись умить…
* * *
Учіться у Святош: брехати вміти треба,--
Щоби в земнім житті напитись меду з Неба!
* * *
--Якщо не буде багатих—
То хто ж дасть роботу бідним?
* * *
Телевізор—третій зайвий у подружній спальні…
* * *
--Запалив я у пітьмі людям каганець…
Тепер маю за добро—під оком синець!
* * *
--Не потрібно приносить людям світла ясину:
Вони множитись люблять—у суцільній пітьмі!
ID:
815914
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 01.12.2018 17:51:26
© дата внесення змiн: 01.12.2018 17:51:26
автор: Елем Тахиров
Вкажіть причину вашої скарги
|
