Але ж я рок-рольщик! Що за вбіса бунт,
який там панк, якщо ти не дієш, не хочеш,
але мрієш лише
і либонь вулиці ті тобою не схожені
тисячу
і один раз з думкою, лиш про ту,
кого звеш музою.
У чохлі папка нот і усе, що душі
роз*ятреній потрібно було
ще вчора
А сьогодні лише музика людей,
котрі давно померли,
Лишивши по собі
вічність у кількох нотах.
Колись я втомлюсь, підійду
Заквітчаю волосся твоє,
дівчино.
Щось розкажу про блюз
про спонтанний джаз, Дркіна
і Кіно.
Цілий світ з-під ніг
ходить часом зовсім не
віриться
Що вже написана
про нас з тобою вдвох
і пустельну вулицю
пісня.
