Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Довершено: Місто Смутку - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Променистий менестрель, 11.02.2019 - 19:15
Судячи по фото, а тим паче по розповіді - дійсно місто смутку... Майже як і скрізь на Землі ще багато сірості та горя. Може колись... колись... щось таки зміниться на краще, пане Маклехе, як знати? Цікаво, образно, майстерно написано. Радий зустрічі з Вами.Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий цікавий відгук!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Не очікував....
Микола Серпень, 20.01.2019 - 20:36
Шоне, а куди ж подівся Ваш оптимізм, що завжди проглядав навіть крізь усі хмари і примари. Хоча сама назва - Місто Смутку - це вже спротив, бо названий смуток, то вже інший смуток для нескінченної дроги. Поки в спогадах лунають постріли, нічого не зміниться. Зміни почнуться зі зміною спогадів...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Такий я вже сумний поет... Хоча десь в глибині душі оптимізм завжди лишається....
zazemlena, 20.01.2019 - 19:34
Шановний пане Шоне!Заведіть нас у міста мрій і щастя...Мандрвка буде незабутньою, як ця...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я блукаю навмання - а там - в яке місто заведе мене дорога, в таке і заведе.... Доля...
Надія Рубінська, 19.01.2019 - 19:26
"З журби одвічної"(с) довколаТа сірих спогадів минулих, Пройшло життя чиєсь півкола, А треба й далі якось йти. Нехай ці сірі будні-злидні, Але ж вони є доля багатьох людей. Чи кращого вони не гідні? Чи не впускають щастя до дверей? Доріг до міста так багато, Тож дуже важко вибрати одну. Ніхто не памятає свята Й лягає вибір на сумну... Такий написався відгук після прочитання Вашого вірша, Шоне. Щасти Вам! Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний резонанс!
Володимир Кепич, 19.01.2019 - 09:30
мені здається що смуток міста можна екстраполювати на всю Зелену Країну Святого Патріка яка хоче той сум втопити у віскі лікері пиві сидрі чи шаленому потині а потім витанцювати смуток рилою джигою чи горнпайпоп респект містере Маклех Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна й так розуміти.... Хоча мені думалось під час написання цього твору про ІРА та оранжистів, про католіків і протестанів і цю вічну війну в Ірландії... Дякую за відгук!
Володимир Кепич відповів на коментар Володимир Кепич, 19.01.2019 - 14:27
я латентно також про це з повагою пане Шоне Ірландія моя любов я багато про неї знаю через есперанто яким захоплювався там є мої друзі та знайомі одная з героїнь мого незакінченого роману з рибацького містечка на березі Атлантики на заході Poblacht'у в Україні сьогодні Йорданське Водосвяття тож ділюся радістю цього свята Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий цікавий відгук!
|
|
|