|
(Анонс до поеми; інтригую!? Саме так… )
Ти – моя золотава Адель!,
Досконала, струнка і така романтична!
Діамант, що крізь темінь освітлюєш душі людей,
Ощасливлюєш все, до чого торкнешся.
Ти і є моя ідеальна модель,
Де все в міру, до того ж – практична;
Насторожений погляд занадто розумних очей:
Наче сонце, крізь локон -такий іронічний!
Хто під погляд попався оцей –
Він його вже ніяк не забуде:
Це зухвале лукавство, крізь зіниці душі/очей
Приведе до кохання, чи згуби?
…
Дитя імперії, що відродилась знову
Яку, у полотні, художник-геній, оспівав;
Він так явив усім свою елітну школу:
Жіноче тіло, оголене, уславив і вітав!
…
Я - не Клімт, що прикутий контрактом,
Фердинанду – барону, свій геній продав,
І кохану, свою Аделіну, раз-у-раз, безкінечно:
За умовами того контракту - чотири роки поспіль,
В сотні різних сюжетів, ескізів, день і ніч,
Мов той раб на галерах, малював і писав.
Малював і писав, малював і писав.
О! Як довго тягнулись ті дні та роки,
Скільки пристрасті, болю
Та гніву вони породили!
Той любовний трикутник -
(Фердинанд - чоловік, ще й барон;
Його жінка- Адель тай модель,
А також - . adulter/адюльтер*
Що із Клімтом, вони закрутили)
Історія, яка - пережила віки:
Про Адель, що була, для обох, назавжди:
Неймовірно жадана, магічно красива,
Мінлива, грайлива, а також: невимовно -
Спокусливо близька, доступна, зваблива!
Густав: О Адель!Ти – любов, яку я прославлю в віки!
Образ пристрасний твій – моя незакінчена мрія!
Це і є твоя істинна сутність, яка, мов ефір,
Усі фібри душі, усі думи мої – полонила!
Адель: Гюстав! Любий! Ти – щастя моє!
Ти – моя потаємна, окрилена мрія!
Але Боже солодкий!Благаю, прости-ми за те!
Що у шлюбі я з іншим і цим я - згрішила!
Фердінанд: Відень весь сміється наді мною.
Рогоносець: всі - дивіться! Ось іде!
Так пишався Аделінкою своєю,
Але та йому, чомусь – тай не дає!
І знайшла собі коханця "молодого!"
Він – художник; кажуть - геній і гультяй,
Ще й гульвіса. У Європі – дуже модний.
Закохалася Аделька! Фердінанд – good buy!
Пригнічена душа моя горить вогнем.
Вона волає, прагне помсти!
Власноруч – зарубав би їх мечем!
О небо! Від сорому, не дай мені померти!
Невже з рогами я помру?
І будуть люди далі насміхатись?
Так от – уб’ю його!І далі - що?Сяду у тюрму?
Вона ж і далі, буде розважатись?
Як не крути, їх смерть – не кращий варіант;
Не має там інтриги та загадки…
От, як би так зробить, щоб їх «талант»,
Мечем домокловим висів - для інших, для порядку?
Хай будуть разом, на виду у всіх?
Підтверджу: у цьому є якраз потреба.
Хай їх оточить – їхня пристрасть, їхній гріх,
Малює хай, а я – проситиму їм смерть, у неба!
Так, крок за кроком, визрівав,
Отой складний і мстивий план.
Страшну він помсту готував
І був міцніший за капкан.
…
Ось так прийшла у світ «Австрійська Монна Ліза».
Красуня із красунь – проста Адель,
Яка в картинах, натхненним пензлем майстра,
Живе в віках, де плоть її є – акварель.
За той скандал, за ті гримаси ревнощів та болю,
Які відчув та пережив на сОбі Фердинанд:
Він день і ніч молив примхливу,
До себе – люту, Невблаганну долю
З них душі вирвати. ..І таки – вимолив:
І вирвав – і на могилах їх стояв...
О, муки творчості! Кохання злет фантазій!
Раби обов’язку – ось суть, зав’язка і сюжет.
Що Густав накоїв? Що він на кін поставив?
Свою любов?Амбіції?Чи свій авторитет?/
Свою любов?Це так!Адже в душі він був поет!
Все дійно було так: життя із ними грало.
Воно писало пристрастний, палкий сонет.
Обдарувати (особистим) щастям обіцяло,
Натомість - є ЗлАта Адель, яку писав - поет!
*Адюльтер (фр. adultère, лат. adulter — разпусний) подружня зрада, розбещеність, перелюбство)
18.02.19
ID:
826002
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.02.2019 22:09:20
© дата внесення змiн: 20.02.2019 12:49:36
автор: І. Оболонський
Вкажіть причину вашої скарги
|
