Я у звіті пройшов, як цифри:
Після двійки нулі стоять.
Ви відкиньте всі коди й шифри.
Зрозумійте, що це був Я.
Той, що ввечері був в наряді,
До родини слав меседж свій.
І не знав, що летить в снаряді,
Той осколок фатальний – мій.
Буть не хочу рядком в паперах,
Безіменним не хочу буть.
Не для того від ран помер я.
Щоб горілки хтось міг хильнуть.
Не тому підставляв я тіло
І сміливо ішов у бій.
Жити! Жити мені хотілось,
А не бути числом скупим.
Ми не двійки з двома нулями,
Не у звітностях номери.
Ми простими були бійцями,
Ще учора живі були!
Як почуєте цифру двісті
Уявіть ви на мить, хоч раз,
Що на клятому цьому місці,
Міг би бути один із вас.
Ви за докір мене пробачте,
Кожен свій обирає шлях…
Ви шануєте пам'ять? Значить,
Звіть загиблих по іменах.
Оригінал:
Я по сводке прошел как цифра.
Одна двойка и два нуля.
Отрекитесь от кода шифра
И поймите, что это Я.
Тот, кто вечером был в наряде,
Отсылал СМС домой,
И не знал, что летит в снаряде,
Тот осколок, который мой.
Не хочу быть строкою в сводке,
Не хочу безымянным быть.
Не затем умер я, чтоб водки,
Кто-то вечером мог попить.
Не затем, подставляя тело,
На войне не кривил душой.
Той, которая жить хотела,
А не цифрою стать скупой.
Мы не цифры с двумя нулями.
Не в отчетностях номера.
Мы обычными были парнями
И живыми еще вчера.
Когда слышите цифру двести,
То представьте хотя-бы раз,
Что на этом проклятом месте,
Мог бы быть и любой из вас.
За укор уж меня простите.
Каждый делает выбор сам…
Если память погибших чтите –
То зовите по именам.
Тема вірша 
