Я знов і знов той образ згадаю
Той спогад ніяк з голови не зникає
Та шия ті губи, той погляд вбиває
А я лиш брешу собі що не кохаю
Так важко щоразу тебе зустрічати
У знак привітання так ніжно обняти
Відчути дотик легкий до твої щоки
Почуть на собі тепло твої руки
І знову збрехать що тебе не кохаю
Побачити образ прекрасний такий
Брешу лиш собі, я точно це знаю
І знов поринаю в твій голос м'ягкий