Колись,прийде мій час, і я помру,
ти прийдеш , на могилу до мене.
Принесеш,квіти згадаєш живу...
Зрозумієш, хто я була для тебе.
У спогадах,пролетить усе життя
І Невимовний, біль стисне груди.
Заплачеш ,мовчки: заболить ,душа
І шукатимеш,мій образ повсюди.
Та ти ,не плач ,не тужи за мною.
Знай,тебе любила більше за всіх.
Стояла,за тебе щитом і горою
Молилась,ламала лихого ріг.
Повір,ніхто не буде любити
Так як мати ,своє дитя на землі.
віднайди, час її боготворити
сказати:добре ,слово у житті.
Глибоко,задумаєйся над життям!
Будеш ,курити не одну сигарету.
Відчуєш, розлуку мати і дитя.
захочеш,знайти слова з інету.
Ти ,пам'ятай,як Отче наш мої слова
Труднощі, подолаєш з Богом.
І Молись ,щоб раділа твоя душа.
Тоді розвіються ,всі твої тривоги.
М .Чайківчанка.
