Я не люблю філософію, та без неї ніяк,
Вже так багато в світі все обгрунтувалось.
Нове сказати неможливо вже, однак,
В мені найглибше щось одне закарбувалось.
Мовчання золото, у слова є ціна,
Усі людські розмови, як дрібна монета.
Чи в пустолів'ї є якась вага, хто зна?!
Штовхають іноді слова людські в тенета.
Чим пахне слово, в чім його біда,
В чім його радість, в чому насолода?
Чи заподіють шкоду неодумані слова,
Чи може сказане все нами - нагорода?
Мовчання золото, то ж зважуймо слова,
Чим менше сказано, тим легше виправляти,
Якщо слова в душі всі чорні, як смола,
Напевно краще буде їх не промовляти.
Народна мудрість народилась не дарма,
Усе важливе ми приховуєм в мовчанні,
Промова Бога з неба також мовчазна,
Якщо щось кажете, то будьте бездоганні.
То ж майте мудрість слова сказаного в строк,
Мовчання також має здатність убивати,
Щоби уникнути багато помилок,
Добре подумайте, що маєте сказати.
Р.S. Для філософських роздумів, не люблю цю науку, але здається без філософії життя - не життя. Занадто багато вже стало пустої промови, грубих висловів один одному, пустих балачок. Втрачається відчуття страху та гідності. Надіюсь, що мій непримітний вірш штовхне на роздуми кожного про мудрість слова сказаного в свій слушний час. Іноді і справді краще змовчати ніж сказати гниле слово, болюче слово і т.д. Найбільш мовчазний в цьому світі є Бог, а людські промови іноді схожі на дрібні монети. Гадаю, не завадило б знати ціну кожному своєму слову і не дешевіти у своїх висловах. Можливо тоді щось поміняється у цьому світі на краще. Але мене беруть сумніви, нація псується. Всі втомлені. (думки вголос)
Серпень, 2019
Лю❤️
