Обійми мене, обійми мене, обійми
Так лагідно і не пускай.
Святослав Вакарчук
Прошу, так трепетно та ніжно обійми,
І мені нічого більш не треба,
І душу непримітно, м'яко підійми
Вище далі сяючого неба.
Дозволь мені тебе почути
Без непотрібних порухів та звуків,
Переживання всі відчути
І вистріляти їх, як стріли з луків.
Так лагідно, незримо обійми,
Не оскверни, не залиши,
Моє життя теплом своїм займи,
І мрій, надій не розкриши.
Так хочу мить цю спинити, повернути,
Стати мінливою, слабкою і водночас стійкою й сильною,
У твоєму океані потонути,
Бути ув'язненою дотиком твоїм і водночас вільною.
Так, нібито востаннє обійми,
Відкинь все зайве, неважливе,
Мене таку, якою є, прийми,
І не жалкуй про неможливе.
02.01.2016
