І
До світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!
Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.
Ирій синім полум’ям горить.
ІІ
Душу надривають солов’ї,
буйне різнотрав’я ронить роси,
по отаві заходили коси...
І земного поту ручаї
потекли сльозою у покоси.
Витирають чола косарі.
Їх уже помітили наяди
і тікають у свої левади.
І ясніє небо угорі,
поки чує соло і рулади.
Голуби воркують у дворі,
гуси не курей заґелґотіли,
чаєнята при дорозі сіли...
Опускає неба якорі
у тумані вирію Ярило.
ІІІ
І ніщо мене не омине...
Уявляю бойові колони
тихого, за обріями, Дону.
І війна із далечі війне
залпами у небо осяйне
і луною – черги полігону.
