Відпускаю тобі це небо!
Хай воно буде синім-синім,
І дощами рясними не гребуй -
З діда-прадіда - аж донині.
Відпускаю тобі це літо!
Йди, гріши, поки теплі ночі.
Доки можна ще воду лити
На млини, що віки лопочуть
Про бурхливі річки, потоки,
Зустріч течій холодних марність
І землі обертання, доки
Мерехтить на губах безкарність.
Відпускаю тебе. Чим швидше
Йди за обрій, на світло денне.
І себе відпущу - незгірше
Від усіх, хто пішов від мене.
