до кісток проймає чорна тиша_
краплями тікає із клепсидри_
обкрадає подих вітру вишню,
тінь переглядає сни обридлі_
>
витри маску з внутрішнього боку
_злишки воску від свічок обряду_
у трикутних межах хитре око
втратило над серця м’язом владу_
>
мляво наповзає поволока
на пейзажу вицвілу палітру_
тиша видає по колу кроки
і холодний срібний шелест титрів _
