Не про любов цей вірш, не про розлуку,
Не вмер ніхто, й ніхто не народивсь,
Я просто взяв недолю на поруки,
Хоча, можливо, з нею і вродивсь.
Не крик це буде, просто тихий стогін,
Уривок з біографії митця,
Ви сядьте, можуть підкоситись ноги,
Бо на мені немає вже лиця.
Я розкажу про те, як може щастя,
Багато сліз і болю принести,
Коли медичний штамп в чужім зап'ясті,
Мене примусив мрії проклясти.
Проста маленька вада, не кінець,
А дзвони в голові карбують вирок:
"На ринг не вийде більше ваш боєць",
Гіркі слова на серці видимим пунктиром.
Т.М.
