Здається двигтить земля, як йде по помосту,
Нічого не бачить, глядацька радість лишня.
Грають м'язи, дивуються щиро турніру гості,
Готові вчепитися в гриф його пальців клешні.
За мить зупинився, як вкопаний біля штанги,
Ще більше збираючи сил по кремезному тілу.
Раніше з любаскою він легко танцював танго,
В зусиллях увесь, облягаюча майка змокріла.
Почав хижим звіром наближатись до жертви.
Не знати хто переможе атлет чи груда заліза.
Нарешті вчепився міцними пальцями мертво.
Почався рух, а колеса металу доверху лізуть.
В тілі напруга, йде боротьба із вагою вперта,
Її зараховано, нагороди радість чекає валіза.
(Сонет)
10 листопада 2000 р.
Гарно. майстерно відтворено. 
