В синім морі-океані риба-кит жила.
Де хотіла, там бувала, плавала сама.
Так плескалася та риба... хвилі здійняла.
Бо найбільша й найсильніша там вона була.
І летіли оті хвилі... вже їх не спинить.
Всі боялись тої риби. Що було робить?
А вона усе гойдалась, щоб не стишились.
Ще й хвостом по них вдаряла, щоб всі пінились.
От зібралися на раду. Як же було жить?
І сказали:"Давай, рибко, будемо дружить."
Не схотіла риба-злюка дружбу завести.
А без друзів, кожен знає, хто є в світі ти?
Риба-велетень плескалась... Бачили б ви як!
Всі від неї повтікали. Та недовго так.
Стала риба сумувати. Як одній їй жить?
То ж примовкла й міркувала: з ким же їй дружить?
Кожен хоче друга мати доброго. Це так.
То ж задумалася риба, як такою стать?
Бо ж із злими, як дружити, якщо вони злі?
Дехто навіть заховався глибоко на дні.
Почала спокійно плавать, всім допомагать.
І тепер її за друга кожен хоче мать.
В синім морі-океані риба-кит, глянь, є.
Безліч друзів, знаю, має... весело живе.