Я йшов по проспекту, на дворі уже вечоріло…
У Лесинім парку горнувся до Стиру туман.
А місто світилось, усе ліхтарями горіло,
Пугач надривався , мов бив у свій бубон шаман.
Ще захід червоний збирався до сну у міжхмар’ї,
З кав’ярень лунали давно вже забуті пісні.
А зорі літали кудись, майже в кожнім сузір’ї,
Неначе моргали земним ліхтарям на землі.
Здавалось, що в казці , змішалися всі акварелі,
Сміялися липи і клени низькі йшли в танок.
А клумби у фарбах пишались, як фотомоделі,
Я йшов тротуаром… У вечір робив новий крок…
