Два спудеї йшли на страту,
Йшли, мов залишки святинь,
Погляд в люду та й у ката
Геть тікав у далечінь.
Світ пройшов по колу знову:
Зорі вибуху займались,
Для нащадків є герої,
Хоч живі вожді зостались.
Небо стрімко червоніло,
Руки тіло шматували, -
Це прибічники спудеїв
Просто мовчки споглядали,
В спини жадібно лиш дихав,
Хоч нестримний, та не дужий,
На коні маленький гетьман,
Що цареві вдячний дуже.
Всі сюжети вже минули -
Ось ревів історій ріг,
Люди злі та люди хмурі...
Тільки б бачити хто б міг,
Як на їх останній подих,
Мов серед блаженних снів,
У вогні пред ними стали
І Берлін, і Тель-Авів.
