Пофарбуй, хлопчику, крила у колір асфальту
І тоді зручно стане усім, хто навколо тебе,
І жеврітиме в ряд колона на перших шпальтах,
Поради іншим даватиме як жити треба.
Пофарбуй, хлопчику, виконуй чужі накази,
Бери в руки зброю і цілься у тих, хто проти,
Тисни на курок щосили, без сумніву і відрази
На струнах обірваних кров'ю залиті ноти.
Руйнуй власні мрії, бо хто ти такий щоб їх мати,
Ставай злим відлюдником, серце ховай у стіні,
Канатом ступай над прірвою і зачинайся в хаті,
По нерву рви, по пір'їні і спалюй на чорному тлі.
Бо так кимось прийнято, що хлопчики то герої
Гордість цілого світу зітканого із порівнянь,
Створені із піску, кісток і смертельно-вбивчої зброї,
Створені виключно для розпусти і для страждань.
Хлопчикам у сірих скафандрах грішно, навіть, заплакати,
Соромно боятись і говорити про себе не прийнято...
Небо, тим часом, плаче червоними маками
Бо в нього з грудей серце давно вже вийнято.
А поки ти немовля , і крила твої ще у мами
І ангели ведуть боротьбу за твої відкриття,
Наповнюй майбутнє, хлопче, барвистими кольорами,
Які тебе вбережуть від асфальтового життя.
9.09.19
ID:
851334
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 13.10.2019 20:32:30
© дата внесення змiн: 13.10.2019 20:32:30
автор: Анна Януш
Вкажіть причину вашої скарги
|
