Я взагалі не претендую ні на що,
Живу собі й живу, пишу собі й пишу,
Для мене вічна перешкода "а якщо",
Одвічний стимул - заглянути за межу.
Мені цікаво те, чого не доторкнутись,
Людських сердець де збірник почуттів,
Своє, нажаль, в дорозі я забув десь,
Тому до ваших дотягнутися хотів.
Мені так тепло стане глибоко у грудях,
Коли на вірш ваш вирок - "мо-ло-де-ць",
Тоді здається не дарма живу я,
Тоді я певно доторкнувся до сердець.
