У чорне вбране, для правди мертве Хмарище – виткане німим духом на самоті у темряві примарної пащі гори – викрало Місяць-діву, обличчям безслівну, на коханні виховану, золоті груди якої віддзеркалюються у срібних струмочках:
Вітер, її коханець, в одну мить посивілий, скаженіє довкола Всесвіту, полюючи на її росяні любовні листи, таємно розкидані над вівсяними килимами відкритого поля.
О, драмо! ніколи не зіграна, ніколи не оббрехана, ніколи не заримована! Поглянь – для сліпого звіра, завжди безслізного, безсердечного, у Неба бракує рота, щоб розтлумачити цю звістку!
Ах, де той чоловік, який живе поза самим собою? – поет, натхненний здебільшого занотовувати такі речі?
Підписатися на Телеграм-канал
![o.fediienko: Йоне Ногучі - Де поет [переклад з англійської] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
