Оригінал (М. Пушкіна)
НИЧЕГО НЕ ПРОШУ
Ничего не прошу у людей.
Я смотрю им в глаза, я читаю их книги –
Там сгорают обрывки портретов вождей
И годами плетут паутины интриги.
Изменяется ритмика дня,
Изменяется способ ночных освещений,
Но летит, как и прежде, на камни слюна
Неудачливых копий гигантов Творенья.
Мы здесь, слышишь, Небо,
Мы здесь!
Наш корабль разобьется о скалы,
Мы здесь, слышишь, Небо,
Мы здесь!
Я тебя наконец понимаю –
Ты нас не искало…
«Дайте мне красоту для Души!
У меня ЕСТЬ Душа, но руками не трогать!» -
Ухмыляясь, мне выпишут чек торгаши,
Как хирурги мне в душу – руками - по локоть.
Мы здесь, слышишь, Небо,
Мы здесь!
Наш корабль разобьется о скалы,
Мы здесь, слышишь, Небо,
Мы здесь!
Я тебя, наконец, понимаю –
Ты нас не искало…
Кода:
Очень старая долгая песнь,
Перемен никаких. Только видимость смены.
Я блуждаю в лесу. Человеческий лес,
Где и грязи, и слез, и любви – по колено.
Переклад
Я нічого не прошу собі.
Людям в очі дивлюсь, їхні згадую книги -
Там з портретами разом згорають вожді
Там роками плетуть павутиння інтриги
Ритми дня свою змінюють гру,
Та стаються з освітлення способом зміни
Але слина, як завжди, впадає на грунт -
То гігантів невдахи підробками глинуть.
Ми тут, чуєш, небо
Ми є!
Човен наш розіб'ється о скелі
Ми тут, чуєш, небо,
Ми є!
Я збагнув, що ти нас не шукало
У водній пустелі
"Дайте мені красу для Душі
В мене ще Є душа, і від неї геть руки!"
Посміхаючись, випишуть чек торгаші,
Як по лікоть у душу руками хірурги.
Ми тут, чуєш, небо,
ми є!
Човен наш розіб'ється о скелі
Ми тут, чуєш, небо
Ми є!
Я збагнув - що ти нас не шукало
У водній пустелі
Кода:
Від старезної пісні нудьга.
І нема жодних змін - лиш ілюзія зміни.
Я блукаю в гаю - Люди склались у гай
Де любові, і бруду, і сліз - по коліно.
ID:
855748
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 24.11.2019 14:27:50
© дата внесення змiн: 24.11.2019 14:27:50
автор: АндрійМазан
Вкажіть причину вашої скарги
|
