Я вірив, що в небі крилаті бузьки,
Здіймають над нами божественні крила.
І рвалися долі нитки на шматки,
Які Маріанна так сильно любила.
Збудовані вілли на глибких пісках,
Ще двадцять хвилин і фундамент не втрима.
А в небі летять богокрилі птахи,
Яких Маріанна безтямно любила.
Попадали мури, згоріли палаци,
Неправду накрила проста літня злива.
І ми із птахами розправили крила,
Яких Маріанна всім серцем любила.
